Таємниця Жовтої кімнати

— Це малоймовірно! — зауважив професор Станжерсон.

— Авжеж, проте не неможливо. Тому я нічого й не стверджую категорично. Інша річ — утеча. Питаєте, в який спосіб він утік? Та найприроднішим шляхом у світі!

На якусь хвильку Фредерік Ларсан змовк. Ця мить видалася нам дуже довгою. Ми зі зрозумілим хвилюванням чекали, коли він знову заговорить.

— Я не заходив до Жовтої кімнати, — вів далі Фредерік Ларсан, — але, сподіваюсь, ви впевнилися, що вийти звідти можна лише дверима. То вбивця й вийшов дверима. Так воно й було хоча б тому, що інакше не могло бути! Він здійснив злочин і вийшов дверима! Коли? Та тоді, коли це було найлегше зробити: у той момент, коли це найприродніше, так природно, що природніше бути не може! Тож розгляньмо моменти після злочину, коли йому могла випасти нагода втекти. Перший момент, коли, зачувши крики, перед дверима опинилися професор Станжерсон та татусь Жак, ладні заступити йому шлях. Момент другий, коли татусь Жак ненадовго вибіг, а професор лишився під дверима сам. Третій момент, коли до професора долучився консьєрж. Четвертий — коли біля дверей з’юрмилися професор, подружжя консьєржів і татусь Жак. П’ятий момент, коли двері виламали й усі вдерлися до Жовтої кімнати. Найвірогідніший момент утечі — це той, коли під дверима було найменше людей. І такий момент трапився, коли перед дверима зостався лише професор Станжерсон. Якщо, звичайно, не брати до уваги можливість мовчазної співучасті татуся Жака. Хоча особисто я в це не вірю, бо якби старий побачив, що двері відчинилися й вийшов злочинець, то не побіг би перевіряти, чи зачинені вікна. Виходить, двері розчинилися і злодій вийшов тоді, коли професор лишався перед ними сам. І тут нам доведеться визнати, що професор мав дуже вагомі підстави не тільки не схопити вбивцю й не звеліти іншим це зробити, а дозволити йому дійти до вікна передпокою, а потім самому зачинити за ним вікно! А оскільки татусь Жак ось-ось мав повернутися й треба було, щоб у кімнаті все лишилося так, як і було, важко поранена панна Станжерсон ще знайшла в собі сили, напевне, виконуючи прохання батька, знову замкнутися зсередини в Жовтій кімнаті на ключ та на гак, перш ніж знепритомніти й упасти на підлогу… Ми не знаємо, хто вчинив злочин, ми не знаємо, жертвами якого негідника стали професор Станжерсон та його дочка, але немає жодного сумніву в тому, що вони це знають! Тут якась жахлива таємниця, якщо батько, не вагаючись, кидає доньку в агонії за цими дверима, які вона власноручно замикає зсередини… Жахлива таємниця, якщо він випускає вбивцю на волю… Але іншої можливості пояснити втечу злочинця із Жовтої кімнати просто не існує.