Відкрите суспільство та його вороги
- Автор: Поппер Карл Раймунд
- Год: 1994
- Язык: украинский
- Переводчик: Олександр Буценко
- Жанр: Общественные науки, социология
Электронная книга - «Відкрите суспільство та його вороги». Краткое содержание книги:
Володимир ШКОДА, професор, доктор філософських наук, Харків
12.78. Див, «Філософію права», §§ 327L і 328, тобто Selections, 465 і наст.; курсив мій. Щодо зауваження про порох див. «Філософію історії» Гегеля, ст. 419.
12.79. Щодо цитат з Кауфмана, Банзе, Людендорфа, Шелера, Фрайєра, Ленца і Юнга див. Колнаї, op. cit., 411, 411 і наст., 412, 411, 417, 411 і 420. Цитату з Фіхте взято з Addresses to the German Nation (1808), нім. видання 1871 p. (видане І. Г. Фіхте), p. 49 і наст.; див. також A. Zimmern. Modern Political Doctrines, 170 і наст. Уривок із Шпенглера взято з його «Занепаду Заходу», 1, ст. 12. Щодо уривка з Розенберга див. його «Myth of the Twentieth Century» (1935), p. 143; див. також мою примітку 50 до розділу 8 і M.Rader. No Compromise (1939), 116.
12.80. Див. Kolnai, op. cit., 412.
12.81. Див. Caird, Hegel (1883), p. 26.
12.82. Koinai, op. cit., 438.— Стосовно уривків з Гегеля див. Selections, 365 і наст., курсив частково мій; див. також примітку 84 до цього розділу. Щодо слів Е. Кріка див. Kolnai, op. cit., 65 і наст., а також Е. Кrіeck. National Political Education (in German, 1932, p. 1; цитовано в Thus Spake Germany, p. 53).
12.83. Див. Selections, 268 (= Encycl., 1870, p. 456); Щодо Штапеля див. Kolnai, op. cit., 292 і наст.
12.84.. Щодо Розенберга див. Kolnai, op. cit., 295. Стосовно поглядів Гегеля на громадську думку див. також текст до примітки 76 до цього розділу. Щодо уривків, процитованих у цьому абзаці, див. «Філософію права», § 318L. тобто Selections, pp. 461 (курсив мій), 375, 377, 378, 367/368, 380, 368. 364, 388, 380 (=WW, XI, 59, 60, 60, 60-61, 51-52, 63, 52, 48, 70-71, 63; курсив частково мій. (Щодо гегелівського вихваляння емоцій і пристрастей та самозацікавленості див. також текст до примітки 82 до цього розділу.
12.85. Щодо висловлювання Беста див. Kolnai, op. cit., 414 і наст. Стосовно цитат з Гегеля див. Selections, 464 і наст., 464, 465, 437 (=WW, XI, 115, варта уваги подібність до Бергсона), 372. (Уривки з «Філософії права» взято з §§ 324, 324L, 327L.) Стосовно зауваження про Арістотеля див. «Політика», VII, 15, 3 (1334 а).
12.86. Щодо цитати із Штапеля див. Kolnai, op. cit., 255-257.
12.87. Див. Selections, p. 100: «Якщо я заперечую всі визначення об'єкта, то залишається ніщо». Стосовно гайдеггерівського What is Methaphysic? див. Carnap I. Erkenntnis, 2, 229. З приводу відношення Гайдеггера до Гуссерля і Шелера див. J. Kraft, From Husserl to Heidegger (1957). Гайдеггер визнає, що його сентенції є безглуздими: «Питання і відповідь стосовно «ніщо» є самі по собі нісенітними», пише він (див. Erkenntnis, 2, 231). Що можна було б сказати з точки зору вітгенштайнівського Tractatus проти такої філософії, яка визнає, що каже нісенітницю, але глибокозначну нісенітницю? (Див. примітку 51 (1) до розділу 11.) У книжці G. Schneeberger. Nachlese zu Heidegger, 1962, міститься зібрання документів про політичну активність Гайдеггера.
12.88. Щодо цих цитат з Гайдеггера див. Kolnai, op. cit., 221, 313. Стосовно поради Шопенгауера опікунові див. Works, vol. V, p. 25 (примітка).
12.89. Щодо Ясперса див. Kolnai, op. cit., 270 і наст. Колнаї (ст. 282) називає Ясперса «молодшим братом Гайдеггера». Я не можу з цим погодитись. Адже, на противагу Гайдеггеру, Ясперс, безсумнівно, написав книжки, які містять багато цікавого, навіть такі, що містять багато заснованого на досвіді, скажімо, «General Psycho-Pathology». І я можу процитувати тут кілька уривків з його ранньої праці «Psychology of World-Views» (вперше надрукованій у 1919 p.; я цитую за третім німецьким виданням 1925 року), які показують, що ясперівський світогляд був достатньо розвинутий, у всякому разі до того, як Гайдеггер почав писати. «Для того, щоб уявити собі життя людини, необхідно побачити, як вона живе в цей Момент. Момент — це єдина реальність, реальність у собі, в житті душі. Прожитий момент є Останнє, Теплокровне, Безпосереднє, Живе, Тілесне, Тотальність Реального, єдина Конкретна Річ... Людина знаходить Існування і Абсолют, зрештою, лише в Моменті.» (р. 112). (З розділу «Ставлення ентузіаста», ст. 112): «Де б не був Ентузіазм абсолютним спонукальним мотивом, тобто де б не жили ним у Дійсності й заради Дійсності й усе ще нехтували небезпекою і ризикували всім, можна говорити про Героїзм: про героїчну Любов, героїчну Боротьбу, героїчну Працю тощо. § 5. Ставлення ентузіаста є Любов...» (Підрозділ 2, ст. 128): «Співчуття не є Любов'ю...» (ст. 127): «Ось чому Любов жорстока, безжалісна; і ось чому справжній Закоханий вірить у Любов лише тоді, коли вона така» (ст. 256 і далі): «III. Одиничні маргінальні ситуації... (А) Боротьба. Боротьба є основною формою всього Існування... Реакції на маргінальні ситуації Боротьби такі:... 2. Брак розуміння людиною того факту, що Боротьба — Остаточна: людина ховається...» І так далі. Ми завжди бачимо ту саму картину: істеричний романтизм, сполучений з брутальним варварством і професійним педантизмом у підрозділах і підпідрозділах.