Ежені Гранде. Селяни

— Зазнати банкрутства, — відповів батько, — це означає вчинити найбезчесніше діло, яке може зганьбити людину.

— То, либонь, великий гріх, — сказала пані Гранде, — і на голову вашого брата впаде вічне прокляття.

— Ну, завела, — гримнув на неї чоловік, знизуючи плечима. — Стати банкрутом, Ежені,— розповідав він далі,— це вчинити крадіжку, яку закон, на жаль, бере під захист. Люди довірили свою власність Гійому Гранде, покладаючись на його добре ім'я і чесність, а він, забравши все, лишив їм тільки очі, щоб плакати. Грабіжник з великої дороги кращий за банкрута: грабіжник нападає на вас, ви принаймні можете захищатися, він ризикує головою, а цей… Словом, Шарля збезчещено.

Ці слова тягарем упали на серце бідної дівчини. Чиста душею, як чиста і ніжна квітка, що виросла в глибині лісу, вона не знала ні правил світу, ні його облудних міркувань, ні його софізмів; вона довірливо прийняла жорстоке пояснення банкрутства, яке дав їй батько, не пояснивши різниці між банкрутством ненавмисним і злісним.

— А ви, тату, ніяк не могли запобігти цьому лихові?

— Брат не радився зі мною; до того ж у нього було чотири мільйони боргу.

— А що таке мільйон, тату? — спитала Ежені простодушно, як дитина, котра вірить, що може швидко дістати бажане.

— Мільйон? — сказав Гранде. — Це мільйон монет по двадцять су, а щоб було п'ять франків, потрібно п'ять монет по двадцять су.

— Боже мій, Боже мій! — скрикнула Ежені. — Як же це дядько мав один чотири мільйони? Чи знайдеться ще така людина у Франції, в якої було б стільки мільйонів?

Гранде гладив підборіддя, усміхався, і гуля на його носі, здавалось, надималася.

— Але що ж станеться з кузеном Шарлем?

— Він поїде до Індії, де, згідно з волею свого батька, спробує розбагатіти.

— А гроші в нього є, щоб поїхати туди?

— Я заплачу за проїзд до… так, до Нанта.

Ежені кинулася батькові на шию.

— Ах, таточку, які ви добрі!

Вона так ніжно цілувала його, що навіть засоромила, Гранде трохи занепокоїло сумління.

— А багато часу потрібно, щоб зібрати мільйон? — спитала вона.

— Ще б пак! — сказав бондар. — Ти знаєш, що таке наполеондор, так от потрібно п'ятдесят тисяч наполеондорів, щоб мати мільйон.

— Мамо, ми замовимо для нього напутній молебень.

— Я теж подумала про це, — відповіла мати.

— Ну от! Вам аби тринькати гроші! — вигукнув Гранде. — Ви думаєте, в мене тут сотні тисяч?

У цю мить пролунав у мансарді глухий стогін, скорботніший, ніж раніше, і Ежені з матір'ю похололи від жаху.

— Нанон, піди нагору й глянь, щоб він не наклав на себе рук, — сказав Гранде. — Так от, — додав він, обертаючись до дружини й дочки, які зблідли від його слів, — облиште ви дурниці. Я йду. Треба уламати наших голландців, вони сьогодні від'їжджають… Потім зустрінуся з Крюшо і побалакаю з ним про все.