Ежені Гранде. Селяни
- Автор: де Бальзак Оноре
- Серия: Вершини світового письменства #38
- Год: 1981
- Язык: украинский
- Год: «Дніпро»
- Переводчик: Елеонора Ржевуцька
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Ежені Гранде. Селяни». Краткое содержание книги:
— Слово честі, мила кузино, якби ви опинилися в ложі Опери у вечірньому туалеті,— ручуся, що тітонька мала б рацію, — ви б примусили багатьох чоловіків впасти в гріх заздрості, а в жінок викликали б ревнощі.
Цей комплімент вразив Ежені в самісіньке серце, і вона затремтіла з радості, хоч нічого й не зрозуміла.
— О кузене, вам хочеться посміятися з бідної провінціалки.
— Якби ви мене знали, кузино, ви повірили б, що я ненавиджу глузувати: це сушить серце, нищить всіляке почуття…
І він дуже мило проковтнув шматочок хліба з маслом.
— Ні, мені, мабуть, бракує дотепності, щоб кепкувати з інших, і ця вада мені дуже шкодить. У Парижі вміють убити людину, кажучи: «В нього добре серце». Це має означати: «Бідолаха дурний, як носоріг». Та я багатий, і, всі знають, влучаю в ціль за тридцять кроків першим пострілом з пістолета будь-якої системи, — насмішники мене остерігаються.
— Те, що ви кажете, племіннику, показує, що у вас добре серце.
— У вас дуже гарний перстень, — сказала Ежені,— це не буде незручно, коли я попрошу його у вас подивитись?
Знявши з руки перстень, Шарль подав його Ежені, вона почервоніла, торкнувшись кінчиками пальців рожевих нігтів кузена.
— Мамо, гляньте, яка гарна робота.
— Oгo, скільки тут золота, — сказала Нанон, подаючи каву.
— Що це таке? — запитав сміючись Шарль.
І він вказав на довгасте полив'яне горнятко з темної глини, всередині під фаянс, з бахромою золи по краях; у горнятку була кава, гуща якої то піднімалася на поверхню киплячої рідини, то опускалася на дно.
— Та це ж кава, уже й кипіла, — сказала Нанон.
— Ах, мила тітонько, я лишу хоч який-небудь благодійний слід свого перебування тут. Ви дуже відстали! Я вас навчу варити добру каву в кавнику Шапталя[15].— І він спробував пояснити, як зроблений той кавник.
— Та де вже, коли з цим стільки мороки, — сказала Нанон. — Не впораєшся за все життя. Ніколи я так не варитиму кави. Ото ще! А хто ж наготує трави для корови, поки я її варитиму?
— Каву варитиму я, — сказала Ежені.
— Дитино! — мовила пані Гранде, дивлячись на дочку.
Це слово нагадало про горе, яке от-от мало вразити бідолашного юнака; всі три жінки замовкли, співчутливо дивлячись на юнака, і він це помітив.
— Що з вами, кузино?
— Тс-с! — пані Гранде спинила Ежені, яка хотіла відповісти. — Ти знаєш, доню, що батько збирається поговорити з паном…
— Називайте мене просто Шарлем, — попросив молодий Гранде.
— Ах, вас звати Шарль? Яке гарне ім'я! — вигукнула Ежені.
Передчуття нещастя майже завжди збувається. І ось Нанон, пані Гранде та Ежені, які не могли без тремтіння подумати про повернення старого бондаря, раптом почули удар молотка, звук якого так добре знали.
— Це тато! — сказала Ежені.
Вона зняла зі столу блюдце з цукром, лишаючи кілька грудочок на скатертині. Нанон винесла тарілку з шкаралупами яєць. Пані Гранде підвелась, як злякана лань. Цей панічний жах здивував Шарля. Він не міг пояснити собі цього.
— Та що з вами? — запитав він.
— Це тато, — сказала Ежені.
— Ну і що ж?..
Пан Гранде ввійшов, кинув свій гострий погляд на стіл, на Шарля і все зрозумів.
— Еге! Ви влаштували свято для небожа, це добре, це дуже добре, це пречудово! — озвався він не затинаючись. — Коли кіт бігає по даху, миші танцюють на підлозі.
«Свято?..» — здивовано подумав Шарль, ще не знаючи режиму та звичаїв цього дому.
— Мою склянку, Нанон, — звелів старий.
Ежені принесла склянку. Гранде вийняв з жилетної кишені ніж з роговою колодкою і широким лезом одрізав шматочок хліба, взяв трохи масла, старанно намастив його і стоячи почав їсти. В цю мить Шарль накладав цукор у свою каву. Дядечко Гранде помітив грудочки цукру, пильно глянув на дружину, та зблідла і відступила на три кроки; він нахилився до вуха бідолашної старої і спитав:
— Де ж це ви взяли стільки цукру?
— Нанон принесла від Фессара, в нас не було.
Неможливо уявити собі глибоку значущість цієї мовчазної сцени для всіх трьох жінок: Нанон вийшла з кухні й зазирала в залу, щоб побачити, що буде далі. Шарль, ковтнувши кави, вирішив, що вона не досить солодка, й почав шукати цукор, який Гранде вже прибрав зі столу.
— Що ви хочете, небоже? — запитав старий.
— Цукру.
15
Шапталь Жан Антуан (1756–1832) — відомий у свій час французький хімік.