Пророчиця

Тим часом відшукали дівчину Бородулі. Офіціантка в барі «Темпора», зустрічається з Бородулею рік, живуть разом у нього в орендованій квартирі. Дівчина була щиро налякана, постійно нагадувала: Денис — нормальний хлопець, нічим підозрілим не займався, вони в травні збирались одружуватися, документи приготували… «Вдома ночував?» — «Ночував. Рано подзвонив йому хтось, підірвався Денис, каже — робота, швидко зібрався…» — «Раніше так було?» — «Так — це як?» — «Щоб удосвіта на роботу викликали?» — «Наче ні… Точно — ні». — «Не здивувало це вас?» — «Так часи ж такі непевні, мало для чого смикнуть, банк же…» — «Речі якісь брав із собою?» — «Ні… наче». — «Гроші?» — «Не знаю». — «В квартирі зберігалися гроші?» — «Ну… була якась сума… Ми на весілля відкладали, потім на подорож… Денис до Праги хотів…» — «Знаєте, де він гроші ховав?» — «Денис не ховав — зберігав!» — «Гаразд, де зберігав — знаєте?»

Дівчина знала, де її наречений зберігав гроші.

Проте коли Шпола попросив, аби взяла зі сховку на антресолях конверт із однією тисячею шістьмастами доларами, ані конверта, ані грошей там не виявилося.

Спробувала подзвонити Денисові — абонент не міг прийняти дзвінок.

Поки Шпола виясняв із дівчиною, в управлінні один із затриманих охоронців, найстарший, заявив: Бородуля, придурок, загрався, застрелив Коваленка. Без свідків, там у нього вже особисті мотиви були, заївся він із підприємцем, сам хотів його дістати. Тому й не сказав нікому відразу, потім проговорився, вчора буквально. «Так і перло з нього, — казав охоронець, — ненадовго вистачило». — «Ви Момоту повідомили?» — «Не встигли. Чесно — думали, заливає, хвалько, ціну собі набиває. Ось, мовляв, який я крутий». Решті охоронців про цю розмову з Бородулею нічого відомо не було. Та байдуже: все зросталося — вбив Бородуля людину і в біга подався.