Небо над Іраном ясне [calibre 3.39.1]

        З цього часу аятолла Хомейні став осередком уваги всіх засобів масової інформації. До нього стікалися емігранти. У першій же промові перед ними він сказав, що шаха зрадять і його армія, і двір, варто проклятим Богом американцям позбавити його захисту. Але і їм слід поберегтися…

        У порівнянні з Іраком, зв'язок з Іраном здійснювалася легко - варто було зняти телефонну трубку… Через два дні багатий іранець Аскарі надав імаму свій маєток в містечку Нофль-ле-Шато, що знаходився в 25 кілометрах від Парижа. Туди кинулися репортери і його прихильники. Чотири місяці він давав інтерв'ю і виголошував промови, висловлюючи свої погляди на ісламське правління, керуючи своїми прихильниками в Ірані. Навіть при побіжному погляді на опубліковані матеріали, що охоплюють цей період, абсолютно неможливо уявити собі, що в цих тисячах сторінок відображена діяльність однієї дуже літньої людини за чверть року.

        В Ірані шах то призначав військовий уряд на чолі з генералом Азхарі і вимагав вбивати якомога більше бунтівників, то навідувався в американське і англійське посольства за марними порадами, але багатомільйонні демонстрації, приурочені до релігійних свят, тривали. Шах виголошував промови, визнаючи свої помилки і навіть громив корупціонерів. Але йому, володареві двох мільярдів доларів, які лежали в швейцарських банках, численних розкішних маєтків в Старому і Новому світі, ніхто не вірив. Останньою "вірною людиною Америки" був один з лідерів Національного фронту Шапур Бахтіяр, представлений шахові в якості нового прем'єр-міністра, згідно з домовленістю лідерів чотирьох індустріальних держав в Гваделупі. Заступник головнокомандувача військ НАТО в Європі генерал Хайзер прибув до Ірану з секретним планом відсторонити шаха, підготувати військовий переворот, а потім повернути шаха в країну, як це вже було в 1953 році. Але обстановка була не та. Хомейні наполягав на продовженні революційних боїв.