Поліція

Відповідь була вимовлена повільно й чітко, майже по складах:

— Юдас Юхансен. Так званий давній знайомий поліції.

— Юдас Юхансен?

— Ти працюєш із злочинами проти моральності і не знаєш такого заслуженого ґвалтівника, Закріссоне?

Човгання ногами.

— Чого ти гадаєш, ніби я не знаю цього імені?

— Погляд твій порожній, як маленький космос, Закріссоне. Юхансен — це найбільший маніакальний талант з часів… ну, з моїх часів, мабуть. А всередині нього сидить убивця. Він ще сам про це не знає, але це тільки питання часу, і вбивця прокинеться, повір мені.

Катрині здалося, що вона чує гучне клацання нижньої щелепи поліцейського, що втратила контакт із верхньою. Вона вслухалася у тріскотливу тишу. Їй здавалося, вона чує, як почастішав пульс поліцейського, як на лобі у нього проступив піт, коли він спробував стримати збудження і нервозність, зрозумівши, що настала мить, коли він вчинить великий прорив, слідчий подвиг.

— Але як, чо… — почав Закріссон.

Але його увірвав рев, що пролунав із динаміків. Катрина не відразу здогадалася, що це сміх. Сміявся Валентин. Поступово оглушливе ревіння перейшло в довге схлипування.

— Та я жартую, Закріссоне. Юдас Юхансен — гомик. Він сидить у сусідній камері.

— Що?

— Хочеш послухати історію, набагато цікавішу за ту, що розповів ти? Юдас відтрахав хлопчиська, і їх застукала мати. На Юдасове нещастя, хлопчисько ще не розповів рідним про свою орієнтацію, а родина його була багатою і консервативною. І вони заявили на Юдаса в поліцію, звинувативши його у зґвалтуванні. На Юдаса, який і мухи не зобидить. Чи як там кажуть? Мухи або кішки. Та грець із ним. Як щодо того, щоб переглянути його справу в обмін на дещицю інформації? Я можу розповісти, чим хлопчисько займався після цього випадку. Сподіваюся, пропозиція про знижку все ще діє, чи не так?

Звук відсунутого стільця. Удар стільцем об підлогу. Клацання і тиша. Записувальний пристрій відключили.

Катрина сиділа, втупившись у монітор комп’ютера. Вона помітила, що за вікном уже стемніло. Голови тріски охололи.