Дім, в якому…

Лаяти й карати Смердючку дозволяється тільки нянькам. «У цьому є щось материнське, — запевняє Смердючка. — Щось таке рідне, жахливе та ностальгійне». Помічено, що чим старша та нянька, чим більш негарно вона його лає, тим частіше він проказує ці слова. Такий Смердючка — страшний чоловік десяти років від народження.

Тому, коли він одного злощасного ранку піднімає всіх іще до світанку й перевертає кімнату догори дном, готуючись до Події, ніхто не насмілюється перечити.

Смердючка не вдається до пояснень. Він споруджує оглядовий майданчик. Основою служить присунутий до вікна письмовий стіл. На столі примощуються подушки та штатив для підзорної труби, після чого Смердючка займає позицію спостерігача, обклавшись печивом, біноклями, хлопавками й носовими хустинками. Двоє молодших слухняно розфарбовують літери на білому полотнищі, зшитому з розрізаного простирадла. Смердючка щохвилини звішується з оглядового майданчика, оцінюючи їхню роботу, й лає їх за повільність. Старші ретируються зі спальні, щоби трохи від нього відпочити.

Сніданок Смердючці подають на пост. Няньки, налякані його нервозністю, яка стає дедалі сильнішою, закріплюють на вікні транспарант з написом «Ласкаво просимо!» і забирають молодших — відмивати дітей від фарби.

Смердючка нервує дедалі дужче. До полудня він стає страшенно похмурим. Няньки запасаються нашатирним спиртом і ховаються в надрах Дому з переляканими молодшими. Старші повертаються й стежать за Смердючкою зі зростаючим зацікавленням. Він роздає їм хлопавки й просить стріляти з вікна за його командою. Старші готуються. Судячи з убитого вигляду Смердючки, Подія не відбулася й навряд чи вже відбудеться, тому коли лунає його нестямний виск: «Плі!» — двом із трьох хлопавки випадають з рук, і лише один рефлекторно сіпає за шворку.