Ходіння по муках

За столом куйовдили волосся, знімали запітнілі окуляри. Коли Жіро спинився, щоб відкусити кінчик нової сигари, навперебій почали запитувати:

— Скільки французьких дивізій послано в Одесу?

— Французи мають намір наступати в глиб країни?

— В Парижі відомі останні невдачі красновського наступу на Царицин? Краснову буде допомога?

— Чи поділені вже сфери впливу в Росії? Зокрема, хто має намір серйозно допомагати Добровольчій армії?

Жіро повільно випустив сизий димок:

— Панове, ви питаєте мене, ніби я — Клемансо. Я — журналіст. Російським питанням зацікавились деякі газети, мене послали до вас. Питання про безпосередню допомогу військами ускладнюється. Ллойд Джордж не хоче дратувати гусей. Якщо він пошле в Новоросійськ хоч би два батальйони англійської піхоти, він втратить на додаткових виборах у парламент дві дюжини голосів. Мої останні відомості такі: Ллойд Джордж примчав у Париж на літаку, віддаючи перевагу цьому способу пересування перед можливістю злетіти в повітря, бо через шторми ЛаМанш знову повний блукаючих мін, і — це було днями — в Раді десяти висловив такі думки: сподіванка на швидке падіння більшовицького уряду не здійснилась, є відомості, що зараз більшовики сильніші, ніж будь-коли, а вплив їх на народ посилився; що навіть селяни стають на бік більшовиків. Беручи до уваги, що більшовицька Росія увійшла в свої природні кордони часів Московсько-Суздальського царства п’ятнадцятого століття і не являє ні для кого серйозної небезпеки, треба запропонувати московському урядові приїхати в Париж і стати перед Радою десяти, подібно до того, як Римська імперія скликала вождів віддалених областей, підпорядкованих Риму, з тим, іцоб ті давали їй звіт про свої дії… Ось, панове, таке становище у нас на Заході… У вас є ще які-небудь запитання?