Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
5. Якщо скарб, який містить в собі пам’ятки історії та культури, виявлений у майні, що належить іншій особі, ця особа, а також особа, що виявила скарб, мають право на винагороду від держави в розмірі 10 відсотків від вартості скарбу, право власності на який набуває держава.
6. Фізична особа, що виявила скарб під час розкопок, пошуків, що проводились відповідно до трудових обов’язків, не набуває ні права власності на скарб або його частину, ні права на винагороду. Це правило поширюється і на ті випадки, коли фізична особа проводила розкопки або пошуки відповідно до укладеного цивільно-правового договору.
Стаття 344. Набувальна давність
1. Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном — протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
2. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.
3. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред’явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п’ятнадцять, а на рухоме майно — через п’ять років з часу спливу позовної давності.
Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред’явлення протягом цього строку позову про його витребування.
4. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
1. Набувальна давність — це новий для вітчизняного цивільного права інститут. Раніше чинне законодавство встановлювало позовну давність на витребування майна із чужого незаконного володіння (крім державного), але набувальної давності не передбачало. Таким чином, відносини між відповідними суб’єктами залишались невизначеними назавжди: власник не міг витребувати річ у зв’язку з пропуском позовної давності, а володілець речі не міг стати її власником. Інститут набувальної давності усуває такі ситуації.
2. За загальним правилом, особа набуває права власності за набувальною давністю, якщо вона добросовісно заволоділа чужим майном і відкрито та безперервно володіла цим майном протягом установленого строку. Цей строк для нерухомого майна встановлений тривалістю десять років, а для рухомого майна — п’ять років від дня заволодіння річчю. До цього строку зараховується і той строк, упродовж якого річчю володів відповідно до умов, передбачених ст. 344 ЦК, правопопередник особи, що претендує на набуття права власності за набувальною давністю.
3. Інша тривалість набувальної давності встановлена на випадок, якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, але після закінчення строку договору (строку, на який майно було передане) власник не пред’явив вимоги про повернення майна. Право власності за набувальною давністю виникає при цьому через п’ятнадцять років на нерухоме майно та через п’ять років — на рухоме майно. Цей строк відлічується з дня спливу позовної давності, протягом якої власник мав право витребувати своє майно.
4. Правило абзацу другого ч. 3 ст. 344 ЦК стосується тільки строків, зазначених в абзаці першому цієї ж частини. Поширювати його на строки, що встановлені ч. 1 ст. 344 ЦК, чи застосовувати це правило за аналогією до цих строків підстав немає.
Отже, перерви у володінні майном, що відповідають абзацу другому ч. 3 ст. 344 ЦК, не впливають на перебіг тільки строків, зазначених у ч. 3 ст. 344 ЦК. Такі перерви не впливають на перебіг строків набувальної давності, якщо втрата володіння не перевищувала одного року. Цей строк може бути і більш тривалим, якщо володілець у межах одного року з дня втрати володіння вчинив позов про витребування майна. Це правило викликає інтерес, оскільки прямо передбачає можливість захисту володіння до набуття права власності за набувальною давністю.