Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
3. Знайдені транспортні засоби передаються на зберігання міліції, про що робиться оголошення в друкованих засобах масової інформації.
Якщо протягом шести місяців від дня опублікування цього оголошення власник або інша особа, яка має право вимагати повернення транспортного засобу, не будуть виявлені або вони не заявлять про свої права на транспортний засіб, міліція має право продати його, а суму виторгу внести на спеціальний рахунок у банку. Якщо протягом трьох років колишній власник транспортного засобу не вимагатиме пере- дання йому суми виторгу, ця сума переходить у власність територіальної громади, на території якої було знайдено транспортний засіб.
1. Новий Цивільний кодекс відійшов від принципу «все ничіє — є державним» та встановив, що право власності на знахідку за встановлених умов набуває не держава, а особа, що знайшла річ. Особа (мається на увазі фізична), якій передана річ, що знайдена у приміщенні чи транспортному засобі, набуває прав та обов’язків особи, яка знайшла загублену річ (ч. 1 ст. 337 ЦК). Тому ця особа набуває і право власності на річ відповідно до ст. 338 ЦК. Право власності на знахідку виникає після спливу шести місяців з дня заявлення про знахідку до органу міліції чи до відповідного органу місцевого самоврядування.
2. Право власності на знахідку виникає за умов, що викладені в п. 1 та 2 ч. 1 ст. 338 ЦК.
3. При відмові особи, до якої відповідно до закону має перейти право власності на знахідку, від набуття права власності на неї ця річ переходить у власність відповідної територіальної громади.
4. Спеціальні правила встановлені на випадки, якщо знахідкою є транспортні засоби. До них належать засоби повітряного, водного, залізничного транспорту. Транспортні засоби, на які поширюються Правила дорожнього руху, визначаються п. 1.10 цих Правил [298] як пристрій, призначений для перевезення людей і/або вантажу, а також установленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Передання знайдених транспортних засобів на зберігання органу міліції є обов’язковим. Про таке передання робиться оголошення в пресі. Зі спливом шести місяців після передання транспортного засобу на зберігання органу міліції останній має право продати транспортний засіб. Це допускається, якщо не буде виявлено власника чи володільця або вони самі не заявлять про свої права на транспортний засіб. Сума виторгу має бути внесена на спеціальний рахунок в банку. Якщо упродовж трьох років з дня зарахування суми виторгу на цей рахунок власник транспортного засобу не зажадає передання йому суми виторгу, ця сума має бути перерахована на рахунок територіальної громади (переходить у її власність). Після спливу цього строку матеріальне право власника транспортного засобу на суму виторгу припиняється.
Стаття 339. Право особи, яка знайшла загублену річ, на винагороду та відшкодування витрат, пов’язаних із знахідкою
1. Особа, яка знайшла загублену річ, має право вимагати від особи, якій вона повернута, або особи, яка набула право власності на неї, відшкодування необхідних витрат, пов’язаних із знахідкою (зберігання, розшук власника, продаж речі тощо).
2. Особа, яка знайшла загублену річ, має право вимагати від її власника (володільця) винагороду за знахідку в розмірі до двадцяти відсотків вартості речі.
3. Якщо власник (володілець) публічно обіцяв винагороду за знахідку, винагорода виплачується на умовах публічної обіцянки.
4. Право на одержання винагороди не виникає, якщо особа, яка знайшла загублену річ, не заявила про знахідку або вчинила спробу приховати її.
1. Правовідносини, які виникають між особою, що знайшла річ, та особою, якій вона має бути повернута, є складними. У частині, пов’язаній з поверненням речі власникові або набуттям на неї права власності, вони не є зобов’язальними, і норми зобов’язального права застосовуються до них за аналогією. В іншій частині ці правовідносини мають характер зобов’язань, до яких за аналогією можуть бути застосовані правила про зобов’язання, що виникають унаслідок учинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення.
2. У силу правовідносин, про які йшлося в попередньому пункті коментаря, особа, що знайшла річ, має право вимагати від особи, якій річ повернута, відшкодування необхідних витрат, пов’язаних зі знахідкою, в тому числі витрат на зберігання, розшук власника, продаж речі тощо.