Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз

Невілл Ренсон зійшов вниз і обійшов поміст. Зупинившись навпроти Келен, він подивився їй в очі і тихо сказав, звертаючись тільки до неї, а не до залу:

— Збираєшся застосувати до мене свою магію, Мати-сповідниця? — Саме про це Келен і думала, хоч і знала, що це її погубить. Але промовчала. Губи Ренсон розтягнулися в холодній жорстокої усмішці. — У тебе не буде такої можливості. Я заберу у тебе три речі. По-перше; твою силу і її символ. Подруге, твою честь. По-третє, твоє життя.

Келен кинулася на нього. Ренсон нерухомо стояв, зціпивши руки, і дивився, як вона, зрушивши ледь на пару дюймів, загрузла в повітрі, яке раптом ущільнилося.

Келен відчайдушно боролася з утримуючою її силою.

Чарівник підняв руки. Келен побачила спалах і скрикнула, відчувши хвилю холоду, яка пронизала тіло. Ніби вона голяка пірнула в крижану річку. Її охопило тремтіння. Обпалюючий холод висік сльозу. Біль був такий сильний, що, здавалося, сильніше і бути не може. Як з'ясувалося, може.

Біль спалювала нутрощі, серце готове було розірватися. Келен застогнала. І тут вона усвідомила, що стоїть на колінах, а Ренсон простяг руки у неї над головою. Коли біль пройшла, Келен відчула жах. Її сила зникла.

Там, де вона завжди несвідомо відчувала силу, тепер панувала порожнеча.

Як часто вона мріяла позбавитися від своєї магії, але ніколи не думала, що буде далі. Вона знову заплакала. Сльози втрати текли по її щоках. Келен раптом відчула себе голою перед натовпом.

Зусиллям волі вона зупинила сльози. Вона не дозволить цим людям насолодитися видовищем плачу Матері-сповідники. Ні, вони не побачать сльози Келен Амнелл.

Тим часом Ренсон витягнув з піхов меч принца Фірена. Зайшовши за спину Келен, він згріб її волосся і відтягнув його вгору.

Мечем він відрізав волосся, оголивши шию. Келен зазнала майже такого ж шоку, як ніби її позбавили магічної сили. Річард так любив її волосся! Вона знову насилу втрималася від сліз.

Невілл Ренсон підняв відрізану гриву і потряс нею під схвальні крики глядачів. Келен стояла на колінах, тупо дивлячись перед собою, поки солдати пов'язували їй за спиною руки. Ренсон схопив її за плече і підняв на ноги.

— З першим покінчено, Мати-сповідниця. У тебе більше немає ні сили, ні її символу. Як я і обіцяв. Тепер черга за іншим.

Келен мовчала. Говорити не було про що. Гидко усміхаючись стражники поволокли її вниз по сходах. Вона не стежила, куди її тягнуть. Вона думала про Річарда, сподіваючись, що він буде пам'ятати про її кохання. Вона забулася в спогадах, відключившись від навколишнього. Скоро вона навіки покине світ живих. Добрі духи залишили її.

Вона не відчувала відбувається. Без магії всередині вона і так відчувала себе вже наполовину мертвою.

Келен і не підозрювала, як багато значить для неї її сила, якою мірою магія є частиною її самої, поки не втратила її. Цікаво, можливо, це відчуття тужливої порожнечі взагалі притаманне людям, які не володіють магією? Келен не уявляла собі життя без магії.