Вовк-тотем

— Коли в степу немає вовків, там починають панувати щури, — зітхнув Чень. — Вони риють глибокі нори й накопичують у них багато зерна — хіба це не панування? Хоча китайці й кажуть: «Тільки щур вийде на вулицю — як усі люди заб’ють і засвищуть його», однак насправді в глибині душі вони поважають щура — адже саме щур є головою дванадцяти знаків зодіаку. Щур і людина — яка дивна подібність до свідомості дрібного селянина в плані його кругозору, дітонародження, освоєння цілини (колонізації) та впертості!

Ян Ке замінив Ченя Чженя за кермом і, мов божевільний, повів машину до найближчого пагорбка. Оглянувши простір з його висоти, вони побачили, нарешті, на півночі череди й кілька будиночків, над якими піднімалися стовпчики диму, однак жодної юрти так і не було. Ян Ке відразу ж скермував машину на найближчий стовпчик диму. Не проїхали вони й двадцяти лі, як раптом у далечині над путівцем здійнялась довга смужка жовтої куряви. Як же Чень Чжень сподівався, що це — швидкий кінь когось із конопасів! Однак коли вони під’їхали ближче, то виявили, що це — блискучий мотоцикл «Ямаха». Підліток-монгол років 15–16, одягнений у піджак і бейсболку, загальмував, круто розвернувши мотоцикла, і зупинився поряд із джипом. Чень Чжень із великим подивом помітив, що через плече в підлітка перекинута дрібнокаліберна рушниця, а до заднього сидіння мотоцикла підвішений молодий орел, що саме стікав кров’ю. У Ченя перед очима промайнув спогад про сповнені страху й розчарування очі Старого Біліґа, коли він уперше побачив цю рушницю. Хто б міг подумати, що тепер цю зброю використовують уже навіть монгольські діти, причому користуються нею, сидячи на передовому імпортному двоколісному механізмі!

Ян Ке поспішив привітатися монгольською мовою, а також відрекомендуватися, назвавши свій статус та ім’я. На біло-червоному обличчі підлітка з’явився відсторонений і холодний вираз. Пильно дивлячись на «Черокі», він сказав китайською мовою із північно-східним акцентом, що він — молодший син Чао Лу й повертається додому на літні канікули з середньої школи в аймаку. Чень Чжень насилу згадав, що Чао Лу був приїжджим, з дрібних кадровиків у команді керівників капітального будівництва при Комітеті пасовища. Колись Чжан Цзіюань та інші однокласники розповідали, що після того, як у степу відбулась реорганізація, усі члени будівельно-військового корпусу й професійні військові та робітники Комітету пасовища, які залишились там, також отримали наділи землі та худобу й стали «скотарями, які ведуть ханьський спосіб життя». Таким чином, в Орхонському степу з нічого додалось 30 % ханьських осілих скотарських поселень.