Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти
- Автор: Яневский Даниил Борисович
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Фолио
- ISBN: 978-966-03-7945-9, 978-966-03-8902-1
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти». Краткое содержание книги:
Знову мовчимо і ось вже чуємо Достойного Майстра, який говорить: «…..».
Яка ж пристрасть заважає нам в житті найбільше? Яка пристрасть є найпоширенішою серед людей і найскладнішою для стримування? Чи це не пристрасть говорити? Пристрасть слухати себе і не чути ближнього?
Ми маємо дякувати Великому Архітекторові і братам за накладений на нас обов’язок учнівського мовчання. За можливість не лише символічно, але й практично завдяки мовчанню вчитись будувати Храм, слухати і чути, як власне мовчання і мовчання Брата доводить нам щирість бажання і справжність здатності шліфувати свою грубу породу і ставати більш досконалим каменем, гідним Храму, який будує Братство.
Ще мовчимо і слухаємо, Брати мої! І вже чуємо, що мовчання — це не просто невимовляння слів. Це напружене слухання тиші. А тиша — це вічність. Тиша — це Будівничий Всіх Світів. Саме і тільки в тиші можемо почути Його. До слова, навіть у фізіологічному, а не у в сповненому символізму, мовчанні теж є щось від вічності.
Вслухаємося ще. І ось вже відчуваємо тишу, як дотик Вічності. Мовчання.
Тиша.
Вічність.
Вічна тиша і смерть.
Що це за смерть?
Це смерть буденних бажань, смерть тіла і безсмертя душі, смерть профана і народження вільного муляра.
Звідки ми йдемо? Хто ми? Куди ми прямуємо? Відповідей на ці питання не існує, бо не існує запитань, і тільки Мовчання дає пізнання.
Ще і ще мовчимо і слухаємо…
І чуємо, що від початку було Слово, але до Слова була Тиша, було Мовчання. І от маємо: з одного боку, саме Слово є першоджерелом нашого Світу, з іншого — саме воно, Слово є менш значущим, ніж Мовчання, ніж Тиша, які виступають символом інших, недоступних нам Світів… Так в розмові про смерть лише мовчання говорить більше, ніж будь-які слова…
Знову мовчимо і ось вже усвідомлюємо, що завдяки настанові зануритись у мовчання Брату-учню тим самим пропонується найдосконаліший інструмент пізнання, завдяки якому можливість почути і побачити Мудрість, Силу і Красу Королівського Мистецтва, доторкнутись до нього своїм серцем і відчути його своєю душею стає реальною відразу, щойно він отримує право називатись Братом.
Що це, як не прояв великої братської любові і рівності Братів, коли новий брат, який лише кілька хвилин тому був Профаном і вперше побачив Світло, відразу отримує від Братів найкраще знаряддя для праці над своєю грубою породою — вічний добровільний обов’язок мовчати за межами Братства і обов’язок учнівського мовчання всередині, яке згодом стає правом, але вже назавжди залишається у розпорядженні Брата, як вічного учня, для праці над собою.
Фундатор, Будівничий Першого Храму, Цар Соломон вчив: «Всьому свій час, і час усякій речі під небом. Час народжуватися і час помирати; час садити і час виривати посаджене; час убивати і час лікувати; час руйнувати і час будувати; час плакати і час реготати; час нарікати і час танцювати; час розкидати каміння і час збирати каміння; час обіймати і час ухилятися від обіймів; час шукати і час втрачати; час зберігати і час кидати; час роздирати і час зшивати; час мовчати і час говорити; час любити і час ненавидіти; час війні і час миру». (Екл., 3: 1–8).
Чи маємо ми стати мовчазнішими, наприклад, і за піфагорійців? Бо знаємо, що учні нашого Брата Піфагора повинні були мовчати перші п’ять років навчання, привчаючи себе до зосередженості.
Лише в наступні п’ять років вони чули голос свого вчителя, який говорив з ними вночі через завіску. І тільки в останні п’ять років вони могли бачити Піфагора і спілкуватись з ним — аби наблизитись до можливості осягнути Мовчання у всій повноті.
Відповідь на це питання у кожного своя. Адже скільки часу треба, щоб побачити Світло? Лише мить! Але ціле життя може піти на те, щоб розплющити очі. І немає єдиного правильного шляху, як немає готових формул.
«Масонство відкидає готові правила і формули, якими профанський ум підміняє істинне знання, — писав Освальд Вірт. — Отже, дорогі брати, — продовжує він, — намагайтесь осягати, в самому високому сенсі слова. В масонстві ви пізнаєте те, що знайдете в ньому самі».
Мовчання… Тиша… Вічність… Пізнання…
«Іноді від напливу відвідувачів в монастирі ставало голосно. Це дратувало учнів, але не Майстра, якому, здавалось, однаково подобалась і тиша, і ґвалт. Невдоволеним учням одного разу він сказав: «Тиша — це не відсутність звуків. Тиша — це відсутність Його».
Secrece and Silence // Encyclopedia, ІI, 675