Переяславська рада - трагедія України і програш Європи
- Автор: Сергийчук Владимир
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Год: Видавництво "Діокор"
- ISBN: 966-8331-07-9
- Жанр: История
Электронная книга - «Переяславська рада - трагедія України і програш Європи». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на широке коло читачів.
Козацькі полки були розкидані по всіх театрах Північної війни. Ні лівобережні козаки, ні запорожці, як, до речі, і все населення України, нічого не знали й не були підготовлені до того, на що зважився Мазепа з генеральною старшиною. Це загрожувало катастрофою, яка вже наближалася, оскільки російське військо поспішало сюди, аби не тільки стати проти шведів, а й взяти під контроль дії гетьмана.
І коли Мазепа дізнався від свого генерального осавула Андрія Войнаровського про випадково ним підслухану розмову двох офіцерів-іноземців в армії Меншикова, що готується ліквідація старшинського управління, гетьман вирішив остаточно порвати з Петром І. Але, як зазначав навіть Меншиков, Мазепа "сее учинил не для одной своей особы, но и всей ради Украины" (Письма и бумаги императора Петра Великого. - Т. VІІІ. - Вып. 2. - С. 864–865).
До речі, добре інформований англійський посол у Москві Чарлз Вітворт, висловлював тоді серйозні сумніви, що 70-літній, бездітний "багатий гетьман, який мав прерогативи монарха, перейшов на бік Карла XII задля власних мотивів". Такої ж думки був німецький полковник у шведській армії Штраленберг: "Коли Мазепа довідався, що цар хоче ліквідувати автономію Гетьманщини, то вирішив перейти на шведську сторону, одначе його наміром було зробити цю країну незалежним князівством".
З цього приводу німецький історик Отто Гайнц пише: "...Було б запереченням самим у собі уважати майже сімдесятилітнього, бездітного гетьмана за безхарактерного авантурника чи зрадника. Коли б йому залежало на особистих користях, то він не потребував би виставляти себе на небезпеку... Переговори, що їх вів Мазепа з королем Станіславом, мали на меті при помочі шведського короля звільнення з-під московського ярма..."
Хто задумав "Малороссийскую землю поработить..."
Дізнавшись про перехід Мазепи на бік Карла XII, Петро І негайно віддає Меншикову наказ: не допустити, аби козацьке військо, що перебувало біля Десни, переправилося за неї і вирушило до шведського табору. Потім він видає укази до Війська Запорозького, митрополита Київського, Галицького Малої Росії Йосаафа Кроковського, архієпископа Чернігівського й Новгород-Сіверського Іоанна Максимовича, єпископа Переяславського Захарія Корніловича, якими, оголосивши про зраду Мазепи, вимагає поспішати до Глухова для обрання нового гетьмана.
Щоб привернути на свій бік населення України, цар наступного дня звертається до всіх жителів з відозвою, в якій йдеться про те, що Мазепа задумав "Малороссийскую землю поработить по прежнему под владение Полское й церкви Божие й святые монастыри отдать в унию". Крім того, Петро І додає, що "бывший гетман хитростию своею без нашего указу аренды и многие оные поборы наложил на малороссийский народ, будто на плату войску, в самом деле ради обогащения своего" (Письма и бумаги императора Петра Великого - Т. VІІІ. - Вып. 1 . - С. 224–225).
А ось іще одне свідчення лицемірства Петра: "Сей же коварственный неприятель наш (Мазепа - В. С.) хочет в тех же своих прельстительных письмах внушить народу Малороссийскому, будто бы однако прежде права и вольности от нас, Великого Государя, ослаблены, и города их от Воевод и Войск Наших завладены, напоминая им, дабы мыслили о своих прежних и старых вольностях; и то может каждый из малороссийского народу признать, что то самая явная ложь... ибо, как сначала Отец наш... по принятию под Высокодержавную свою Царского Величества руку малороссийского народа, по постановленным актам, оному привилии и вольности позволил й утвердил, тако оныя и до ныне от Нас, Великого государя, им без всякого нарушения и ущерба свято содержаны бывают..." І далі: "...Можем нестыдно рещи, что никоторый народ - под солнцем такими свободами и привилиями и легкостью похвалитися не может, как по нашей Царского Величества (милости) Малороссийский..." (там само. - С. 225).
Названий Маніфест Петра І, надрукований українською мовою, за словами Феофана Прокоповича, "всюды по местам народным прилеплять указано" (цит. за: Мезин С. А. "Полтавская баталия" в сочинениях Феофана Прокоповича. - С. 155).
Це, до речі, робилося за підказкою Меншикова. Ось що він радив Петру І: "И для того за благо вашей милости советую при таком злом случае надлежит весма здешний простой народ утвердить всякими обнадеживаниями чрез публичные универсалы, выписав все ево, гетмана, к сему народу озлоблення и тягости, и чтоб на ево ни на какие прелести не склонялись, пожеле когда он сие учинил, то не для одной своей особы, но и всей ради Украины. И бес того не пройдет, чтоб каких не было от него здесь прелестных универсалов или тайных каких оракций. Прочее то все отдаю в ваше высокоздравие розсуждение" (Письма и бумаги... -Вып. 2. - С. 864–865).