Літературно-критичні нариси. Опрацювання та передмова — Малґожата Кітовська-Лисяк
- Автор: Шульц Бруно
- Год: 1938
- Язык: украинский
- Год: ДУХ І ЛІТЕРА
- ISBN: 978-966-378-265-2
- Переводчик: Віра Меньок
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Літературно-критичні нариси. Опрацювання та передмова — Малґожата Кітовська-Лисяк». Краткое содержание книги:
Книга адресована літературознавцям та філософам, а також широкому колу гуманітаріїв й усім, хто цікавиться культурою міжвоєнної доби.
_________________________
Поезія — це короткі поєднання сенсу між словами, несподіване відроджування первинних мітів.
Бруно Шульц, «Мітологізація дійсності»
* * *
Є змісти, ніби призначені нам, приготовані, що чекають на нас на самому вступі у життя. Так я у віці восьми років сприймав баладу Ґьоте з усією її метафізикою. Попри напівзрозумілу німецьку, я вловив, відчув сенс і, зворушений до глибини, плакав, коли мені мама її читала.
Такі образи становлять програму, визначають залізний капітал духу, даного нам дуже рано, у формі передчуттів і напівсвідомого досвіду. Гадаю, вся решта життя витрачається нами на те, щоби зінтерпретувати ці з'яви, переглянути їх у всьому змісті, який здобуваємо, провести крізь усі розпинання нашого інтелекту, на які нас вистачає. Ці ранні образи визначають мистцям межі їх творчості. Їхня творчість є дедукцією готових передумов. Потім вони вже не відкривають нічого нового, а тільки вчаться щоразу краще розуміти ще на вступі довірений їм секрет; їхня творчість є постійною екзегезою, коментарем до того єдиного вірша, що їм був заданий. Зрештою, мистецтво не розгадує цього секрету до кінця.
Бруно Шульц до Ст. І. Віткевича
* * *
Кафка напрочуд чітко бачить реалістичну поверхню дійсності, майже напам'ять знає її жестикуляції, всю зовнішню техніку подій та ситуацій з їхніми поєднаннями й переплетеннями, але все це для нього тільки нетривка шкіра без коріння, яку він знімає, наче делікатну паволоку, накладаючи на свій трансцендентний світ, трансплантуючи у свою реальність. Його ставлення до дійсності наскрізь іронічне, зрадливе, сповнене злої волі — ставлення престидижитатора до свого апарату.
Бруно Шульц, «Передмова до польського перекладу „Процесу” Франца Кафки»
З приїздом Ґрадера пагубний фермент наче проникає в сільську садибу, і цієї грозової осені в тихому помісті починає розвиватися похмура драма. Коли стає зрозумілим, що старий Деба виманив у Андре весь спадок, у Ґабріеля Ґрадера, який справді любить свого сина, зароджується думка про прискорення смерті хворого старого. Він з проникливістю демона відкриває природу почуттів Матильди до Андре, втягує її у свій план, малюючи перспективу її шлюбу з Андре; всі плани руйнує звістка про несподіваний приїзд шантажистки. Проливної осінньої ночі Ґрадер на спорожнілій станції чекає на свою переслідувачку, заводить її на безлюдну стежку і там здійснює свою вимріяну помсту, задушивши її на смерть.
Це вбивство людської потвори заради захисту власного життя, в якому Ґрадер відчуває себе ледь не інструментом у руках Божої справедливості, однак перевершило міру зла, зламало зашкарублість цього природженого злочинця. Моріак опускає завісу над останнім актом драми, над розкаянням злочинця, фіксуючи лише зовнішні факти. Підупалий духом і без сил Ґрадер доповзає до плебанії, де, прийнятий і пригорнений ксьондзом — тим самим, котрого дивний інстинкт вже давно підказував йому прийняти як духовного брата, — помирає, помирає прекрасною смертю, поєднаний з Богом і людьми.
Що за таємний зв’язок може об’єднувати злочинця Ґабріеля Ґрадера зі святим капеланом Форком, яка парадоксальна аналогія може виникати між цими двома душами, який духовний процес ставить їх поруч, у дивній опозиції, на шахівниці вічної гри? Чи одна душа з її жертвою може врятувати іншу від падіння, може компенсувати це падіння на найвищому рівні, чи ці дві душі зважуються на двох шальках терезів, які Бог тримає у Своїх руках? У той час, коли злочинець Ґрадер — людина, яка скотилася на саме дно людських нещасть — здіймається з миром до неба, чистий і невинний ксьондз Форк зазнає тяжкого випробування, мало не втративши віру під тягарем гріхів Ґрадера.
Першодрук:
„Wiadomości Literackie” 1937, nr 19 [рецензія на черговий (див. попередній текст) роман Моріака за назвою «Чорні ангели», перекладений літераторкою, яка приховувалася під криптонімом «H. H.», виданий у видавництві „Rój” (Варшава, 1936)].
Перевидання:
Bruno Schulz, Proza, s. 400—402.
Три перекладені романи
Реґіна Аас, дівчина з «порядної сім’ї», через дивний збіг обставин потрапила до притулку для породіль у Християнії[10], покинута коханцем, без засобів навіть на лікування, на межі розпачу. В цій ситуації їй нічого іншого не залишається, як віддати дитину бездітній заможній парі. Побоюючись майбутніх претензій матері, названі батьки приховують своє прізвище, а Реґіна стає економкою у багатого промисловця у провінції.
Від цього часу Реґіна мусить жити в цьому пуританському краї посеред суцільних шахраювань і крутійств. Ані її батьки, ані жоден з родичів не можуть посіяти навіть найменшої підозри щодо її минулого, бо це вб’є її старого батька, а на неї накличе прокляття. На початку це збереження таємниці поглинає всю її енергію і змушує забути про ту незначну рану, якої їй завдано. Лише тоді, коли вона, напівзацькована, знаходить притулок у домі Платена і поволі приходить до тями, — усвідомлює, що тієї розлуки з дитиною вона ніколи не зможе знести. Відкидає пропозицію від поштивого Платена одружитися з ним і виїжджає, щоб відшукати сліди проданої нею дитини.
Відтоді безпретензійна, відповідна до вимог жанру оповідь набирає глибокої пристрасті. Туга за дитиною стає суттєвою домінантою життя Реґіни, повністю заволодіває її серцем. Обставини складаються так, що стирається останній слід, який веде до віднайдення дитини. Реґіна, смертельно поранена в найглибший жіночий інстинкт — материнство, перемагає муки совісті й вирішує бути нещадною до людей того суспільства, яке трактує її як річ, без тіні сумніву принижує найсвятіше почуття її життя. Тепер вона виходить заміж за нелюба Платена, щоби за допомогою його грошей відшукати дитину. Але відтоді вона вже не матиме спокою. Багатство, суспільне становище, народження другої дитини не можуть заспокоїти всепоглинаючої, невтолимої туги. Успадкувавши великі статки після смерті чоловіка, вона відновлює пошуки. Помста один раз обманутого материнського інстинкту є жахливою. Та ірраціональна манія, яка нею володіє, та безкомпромісність почуття, яке не можна обдурити жодною рекомпенсацією, — жахлива, але справжня.
10
Християнія (Вільне місто Християнія) — частково самокерована, неофіційна «держава всередині держави», розташована в данській столиці Копенгагені, має особливий напівлегальний статус у Данії і часткову незалежність.