Щоденник злодія

«Зрештою, це випадок рідкісний, — казав я собі, — і винятковий. Перед лицем істоти, яку я обожнюю, в очах якої я поставав янголом, мене втоптали у багно: я ковтаю пилюгу, кручусь як білка в колесі й виявляю себе акурат із протилежного боку. Чом би мені і справді не стати цим «протилежним боком»? Якщо любов, яку Міхаеліс відчув до мене — чи, радше, зачарування, — тепер неможлива, я обійдуся без цеї любови».

Від таких думок риси мого обличчя закам'яніли. Я знав, що повертаюся у світ, позбавлений будь-якої ніжності, оскільки то світ почуттів, несумісних зі шляхетністю і красою. У фізичному світі він схожий на світ плюгавства. Хоча Міхаеліс і усвідомлював своє становище, проте він легко з ним мирився. Хлопець жартував із охоронцями, часто всміхався, і все його обличчя сяяло невинністю. Його ґречність мене дратувала. Він хотів полегшити мою обтяжливу роботу, але я його грубо відштовхнув.

Щоб позбутися його, потрібен був привід. Чекати довелося зовсім недовго. Якось уранці він нагнувся, щоб підібрати олівець, який загубив один із поліцаїв. Я вибатькував його на сходах. Він відповів, що не розуміє, в чому річ. Намагаючись мене заспокоїти, він поводився ще ґречніше, від чого я вкинувся в лють.

— Ти боягуз, — сказав я йому. — Ти падлюка. Поліцаї тобою надто опікуються. Колись ти ще лизатимеш їм п'яти! Начувайся, скоро вони внадяться до тебе в камеру!

Я зненавидів його за те, що він був свідком мого падіння, після того, як побачив, що я можу стати Визволителем. Мій костюм зносився, я був замурзаний, неголений, волосся скуйовджене: я спотворював себе, прибираючи вигляду голодранця, огидного Міхаелісеві, бо то був його власний вигляд. Тим часом я чимраз глибше поринав ув осорому. Я вже не любив свого друга. Місце цієї любови — заступництво якої я вперше відчув — заступила хвороблива брудна ненависть, що зберігала в собі якусь дещицю ніжності. Але я знаю, що якби був один, то віддав би перевагу поліцаям. Відтоді, як мене кинули за ґрати, я мріяв про їхню силу, дружбу і можливе між ними та мною порозуміння: якби між нами почався взаємний обмін чеснотами, вони б виставили себе злочинцями, а я — зрадником.