Новітнє вчення про тлумачення правових актів

Правильність цієї думки залежить від того, який соціальний контекст враховується. Якщо таким є життєвий рівень у Північній Кореї, то розуміння ст. 21 і 48 Конституції Конституційним Судом буде безумовно правильним, а якщо ці статті тлумачити на фоні елітних селищ під Києвом, то позиція Конституційного Суду буде викликати сумніви. І все ж ці селища як соціальний контекст є ближчими для нас, ніж глуха, уривчаста, а тому і сумнівна інформація про Північну Корею.

Конституційний Суд України довго стояв на тій позиції, що в ст. 21, 22 Конституції встановлюються правові норми найвищої юридичної сили, атому послідовно визнавав неконституційними положення законів про Державний бюджет на відповідні роки, якими звужувався обсяг існуючих прав соціального, економічного чи культурного змісту. Ця позиція викликала здивування, бо дотримуватись вимог Конституції, звичайно, треба, але ж якщо Конституція приписує державі виплачувати на користь людей кошти, а у держави цих коштів немає, то завдання виплачувати кошти не може бути виконане. Правда, висловлювалась і така думка, що держава і територіальні громади, якби вони не відчужували безоплатно та за безцінь та не передавали в оренду за безцінь об’єкти державної і комунальної власності, у тому числі земельні ділянки, уже давно покрили б усі тротуари золотом. Тож Уряд на те і призначається, щоб виконувати вимоги Конституції і законів, зокрема — шукати кошти, необхідні для виконання Конституції і законів.

Невдовзі, однак, Конституційний Суд звернув увагу на те, що забезпечення соціально-економічних прав можливе за умови наявності економічних можливостей і фінансових ресурсів[527]. Тому такі права не є абсолютними. Не є абсолютними — це, за термінологією цього видання, означає, що положення Конституції, які встановлюють соціальні, економічні і культурні права, вміщують у собі не тільки правові норми, а й декларації конституцієдавця.

У такий спосіб була вирішена проблема кола невідчужуваних і непорушних прав людини і громадянина та можливості їх звуження за змістом і обсягом.

Разом з тим, у рішенні Конституційного Суду, про яке йшлося, зазначено: «Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист» Це — проблема оціночних понять: сутності права людини, гідності людини. Якщо особа потребує постійного лікування, для чого треба щомісяця придбавати ліки на суму 500-700 гривень при розмірі пенсії, що дорівнює 1000 гривень, і при цьому визнається, що зберігається сутність права на соціальних захист, а людина зберігає гідність, то це вже інша проблема — проблема щирості судових рішень і правосуддя в цілому.