Любов дика та прекрасна
- Автор: Смолл Бертрис
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-4109-1
- Переводчик: Наталья Третьякова
- Жанр: Исторические любовные романы
Электронная книга - «Любов дика та прекрасна». Краткое содержание книги:
— Боже-світе! Що вона хоче? Ти розумієш її? Бо я навряд чи щось тямлю.
Патрик розсміявся.
— Здається, я починаю чудово її розуміти. Вона не хоче почуватись якимось майном.
— Нісенітниця! — обурився абат. — Відома річ, жінки — це майно. Навіть єретики-протестанти згодні з цим.
— А проте, — говорив далі Патрик, — вона хоче почуватися рівною мені й каже, що ані А-Куїл, ані інвестиції, які залишила їй бабуся, не мали входити до її посагу. Вона хоче, щоб я їх офіційно повернув їй. Каже, що не вийде за мене заміж, поки не одержить їх.
Абат хвилинку подумав, потім заговорив:
— Мем уважала, що жінкам потрібно хоч трохи чогось свого, і вона слідкувала за тим, щоб усі її онучки та правнучки, які народилися за її життя, одержали хоча б невеличку нерухомість і якісь фінансові інвестиції. Божевільна думка! Жоден суддя не підтримає таку дурницю. Якщо Ґрейгевен додав А-Куїл та інвестиції до посагу Кат, звичайно ж, вони твої.
Слухаючи дядькові міркування, Патрик раптом усвідомив несправедливість усього цього. Нараз він зрозумів Катріонин гнів.
— Я обіцяв повернути їй А-Куїл, — сказав він. — А вона коли-небудь робила щось зі своїми інвестиціями, крім того, що одержувала прибутки?
— Ґрейгевен згадував колись щось таке, але я не впевнений, що саме він казав. Варто тобі запитати Кіра.
— От саме це я й збираюся зробити, — відповів Патрик — але, дядьку, якщо ви хочете, щоб мій син народився узаконеним, нічого не кажіть Кат про цю розмову. Я зустрінуся з Бенджаміном Кіра. Якщо вона запитає про мене, коли прокинеться, скажіть, що я вийшов погуляти.
Але коли Кат Хей прокинулася, вона думала не про Патрика. їй дошкуляв біль. Вона щосили намагалася звестися, та щойно їй це вдалося — потік води линувся їй на ноги. Вона закричала. За кілька секунд місіс Керр разом із Саллі увірвалися в кімнату. В одну мить місіс Керр утямила, що відбувається. Вона заспокійливо обійняла Кат.
— Не хвилюйтеся, міледі. Це просто хлопчина вирішив, що час уже йому народитися. Саллі, дівчинко! Принеси рушники. Вам боляче, міледі?
— Трішки. Біль мене то проймає, то відпускає.
— Саме так і має бути, — мовила місіс Керр. — Саллі! Іди скажи абатові, що нам знадобиться його допомога зі столом. А зараз, міледі, поверніться в постіль. — Вона допомогла Кат видертися назад на велике ліжко.
Саллі поспішила сходами вниз, до бібліотеки, де Чарльз Леслі мирно дрімав перед вогнем. Вона обережно поторсала його за плече:
— Сер! Сер! — Чарльз сонно розплющив очі. — Сер, у господині почалися перейми. Нам із місіс Керр потрібна ваша допомога: треба перенести родильний стіл.
Сон з абата мов вітром змело.
— Граф уже повернувся?
— Ні, сер.
— Прокляття! — лаявся абат. — Я маю бігти привести його.
Саллі поклала руку йому на плече.
— Мілорде, на кухні мій молодший брат. Він сходить покличе графа. Є ще вдосталь часу. Первістки завжди довго виходять.
— Даси тому хлопцеві ось це, — сказав Чарльз, простягаючи Саллі мідну монетку. — Коли повернеться, отримає срібну.
— Спасибі вам, мілорде. Якщо почекаєте тут, я виряджу хлопчака просто зараз.
Вона побігла на кухню, де її десятирічний брат сидів, наминаючи тушковану баранину.
— Роббі, біжи до дому банкіра Кіра, що в Ювелірному провулку. Запитай графа Ґленкірка й не говори ні з ким, окрім нього. Скажи йому, що його син от-от народиться. Якщо вони відмовлятимуться турбувати графа, скажи, що це питання життя та смерті. — Вона віддала йому мідну монетку. — Коли повернешся, отримаєш срібну!
Стискаючи монету, хлопчик схопив свій плащ і побіг.
Граф Ґленкірк сидів у будинку Бенджаміна Кіра і, попиваючи турецьку каву, слухав розповіді нинішнього голови единбурзької родини Кіра про фінансові здібності Катріони Хей, і здивування його дедалі зростало.
— Вона майже потроїла свої статки за останні два роки, — говорив Бенджамін Кіра.
— Ви, звичайно, підказуєте їй, що робити? — припустив Патрик.
— Уже два роки як не підказую, мілорде. Коли їй було дванадцять, вона написала мені, попрохала пояснити їй фінансові премудрості. Я почав із простого, бо не був упевнений, що дівчина серйозно цього хоче та що в неї стане розуму. Що більше я навчав її, то більше вона хотіла знати. Катріона вбирала в себе все, що я розповідав їй, і все розуміла. Два роки тому вона почала сама керувати своїми справами. Десь із півроку радилася зі мною перед кожним кроком, а потім узяла на себе всю відповідальність. Вона розумна, мілорде, страшенно розумна. Можу ще розповісти вам по секрету, що сам повторював багато чого за нею й зробив чималенькі гроші!