Любов дика та прекрасна
- Автор: Смолл Бертрис
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-4109-1
- Переводчик: Наталья Третьякова
- Жанр: Исторические любовные романы
Электронная книга - «Любов дика та прекрасна». Краткое содержание книги:
— Я голодна, Ґленкірку, — повідомила вона, увірвавшись у його думки.
— Кохана, на околиці міста є чудова таверна. Я думав туди заїхати.
Він хвацько спрямував сани у двір «Короля Шотландії» і, зіскочивши, віддав віжки юнакові. Кат відкинула із себе хутра, дозволяючи Патрикові підняти її. Через сніг він заніс її аж у готель і лише там поставив на ноги.
— Окрему кімнату, сер? — запитав господар.
— Ні, друже, нас удовольнить і загальна кімната, якщо там не надто тісно.
Вони сіли за столик біля вікна, поряд із великим каміном. Патрик узяв її плащ. Під ним виявилась оманливо скромна вільна сукня з коричневого оксамиту з кремовими мереживними коміром та манжетами. Важкий золотий ланцюжок, оздоблений топазами, трішки розбавляв загальну стриманість сукні. Волосся в Кат було розпущене.
Господар підніс їм по келиху гарячого пряного вина, не чекаючи їхнього замовлення.
— Ми хочемо поїсти, — сказав граф. — Принесіть нам найкраще, що у вас є.
Вони випили два келихи вина, доки не з’явився, хитаючись під вагою таці, офіціант. На перше була об’ємна чаша дрібних і великих креветок та устриць, зварених у вишуканому трав’яному соусі. До того малися свіжий хліб із маслом, блюдо артишоків в оцті й рослинній олії та салат із капусти. Потім з’явилися смажена качка, хрустка, коричнева, з кисло-солодким лимонним соусом, три напівсирі яловичі ребра, тонкі рожеві скибочки ягнятини в неглибокій тарілці з червоним вином і розмарином, ціла запечена форель і маленькі листовані пиріжки, начинені фаршем з оленини, кролятини й фруктів. На третє була велика миска тушкованих груш і яблук у збитих вершках, оздоблених кольоровим цукром. А на додачу — желе, зацукровані горіхи й великий шмат сиру. І, нарешті, останніми з’явилися вафлі та маленькі скляночки цілющого напою з вина з прянощами. Кат, яка ніколи не соромилася за столом, їла з особливим смаком, і це тішило графа. Нарешті вона сказала:
— Я хочу спати, Ґленкірку! Відвези мене додому.
Він сплатив за рахунком і похвалив господаря за чудові їжу та обслуговування. Залишивши кожному щедрі чайові, посадив Кат назад у сани й поїхав додому. Коли він віддав сани Бенджамінові Кіра й повернувся, Саллі повідомила йому, що її господиня пішла до своєї кімнати. Він піднявся сходами й постукав. Вона запросила його увійти. Кат змінила коричневу оксамитову сукню на світло-блакитний шовковий домашній халат. Вона лежала на ліжку.
— Я почуваюся дуже гладкою й товстою, — сказала вона йому. — І хочу проспати цілий день. — Вона простягла до нього руку, прихиляючи його до ліжка. — Спасибі тобі, Патрику. Мені так сподобалася наша прогулянка!
— І мені так само, люба, — відповів він і, нахилившись, ніжно поцілував її.
Вона взяла його руку й поклала її на свій величезний живіт. На його обличчі майнули подив і захоплення, коли він відчув, як штовхається дитинка в животі коханої. Вона засміялася.
— Так, голубе! Мій Джеммі — сильний, здоровий хлопець!
Вона сказала «мій», а не «наш». Це зачепило Патрика, але він намагався приховати це й натомість мовив спокійно:
— Наш Джеммі, Кат. Він і мій син також.
— Ні, мілорде Ґленкірку. Я вчора говорила вам. Це дитя — мій син. І ваш байстрюк.
Патрик устав.
— Не заважатиму тобі спати, — тихо сказав він і вийшов із кімнати.
Він був близький до того, щоб поступитися, — Кат розуміла це й вдавалася до всіх хитрощів, аби ослабити його. Вона знала, що теж потрібна йому, і не лише через дитину. Кат була не проти того, що він жадав її тіла, адже вона теж жадала його. Але доки він не поверне їй її законне майно й не зрозуміє своїх помилок, вона не зможе жити з ним. Вона заснула, розмірковуючи про те, скільки йому ще знадобиться часу, щоб визнати свою поразку.
Доки вона спала, Патрик дізнавався про дещо дуже цікаве від свого дядька. Абат провів ранок у бібліотеці, чекаючи на повернення своїх небоги та небожа. Він був цілком задоволений собою. Йому здавалося, що його бесіди з Катріоною починали давати свої плоди. Коли Патрик увійшов до бібліотеки, він запитав:
— Ну, небоже! Коли я маю провести весілля?
— Треба почекати, дядьку. Вона ще не готова прийняти мене.