Студії з української етнографії та антропології

Еволюція цілого громадсько-економічного ладу українського села, що відбуваться в наші часи, явна річ, не могла не відбитись дуже сильно і иа етнографічних формах, що витворювались цілі столггтя та ше й досі не спинилися остаточно в своєму розвитку. Ми бачимо це на формах господарського побуту, що різко зміняються на наших очах; побачимо ше далі й на яншнх формах. Але сказати що-небудь про загальний напрям цієї еволюції ми зможемо хіба що тільки наприкінці цього нарису, коли розглянемо всі головніші явища побуту А поки що зазначимо один надзвичайно цікавий географічний факт, а саме: зміни форм господарського побуту Йдуть на Україні не з півночі на південь, як цього треба було сподіватись, маючи на оці політичне ганування великоруського племеии, а цілком навпаки, — з півдня на північ. В той час як на волинському, київському та черннгівському Поліссі старовинні етнографічні форми тримаються ще дуже міцно, в середній смузі України вони вже помітно зміняються на користь південних, а на півдні — на Катеринославіцині, Херсонщині, а особливо на Кубані - ми майже не зустрічаємо вже отих старовинних форм, а за місць ннх знаходимо форми цілком нові, взагалі довершено прогресивні, культурні, європейські по суті, але вони мають свій оригінальний відтінок; елементи цих нових форм вказують на те. що еволюція йде не з північних культурних центрів, а базується на тому, що цілком незалежно від названих центрів склалося та досягло свого максимуму на півдні, під впливом чинників загальноєвропейської культури.

Вертаючись до оброблення грунту, слід сказати ще хоч кілька слів про лі роди та садки- В дуже далекі часи, кати Київська Русь ще тільки прочищала собі місце в лісах, городина та овочі були дуже рїдкї; їх треба було привозити від Греків, Але в князівський період вже згадуються лаврські городи та городники, що саднлн гарбузи, фасолю, часник та цибулю, сіяли мак тощо. У печерськнх ченців були й сади «древа плодовита*. Мабуть, на початках все це було в дуже незначному розмірі, але, явна річ, було цього тут більше й траплялося воно частіше, ніж иа північно-східній Русі. В козацький період ми вже знаходимо пишний розквіт городництва та садівництва по цілій Україні. Павло Алсппський, описуючи свою подоріж через Україну, з захопленням говорить про розкіш ні просторі лаврські сади, що тяглнея вздовж цілої дороги від Василькова до Київа,— «що їм числа нема, що в них росли в прнзвіллі вишні, сливи, абрикоси, горіхи та шовковиці та виноградні лози» Лози ці давали «вино темно-червоне, що його розвозили з цього манастиря (Київської Лаври) до всіх церков козацької землі». Це багацтво на сади не було, однак, привілеєм самих тільки печерськнх ченців, а спостерігав його Павло Алеппський скрізь. «Кожна хата в козацькій землі оточена садками; огорожа з вишень, слив та инших дерев, а земля засаджена капустою, морквою, редькою, петрушкою, латуком тощо».