Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз

— Ну добре. — Вона махнула рукою. Річард повернувся до зніченого Уоррена:

— Якщо він щось зробить тобі, Уоррен, приходь і розкажи мені про це. Це він на мене зараз розізлився, але нехай навіть не думає зривати зло на тобі.

Обличчя Уоррена прояснилося:

— Правда? Спасибі тобі, Річард. Але не думаю, щоб він став возитися зі мною. А ти приходь в підвал, коли буде час, добре? — Він соромливо посміхнувся Паші.

— Доброї ночі, Паша. Мені було так приємно знову побачитися з тобою!

Паша посміхнулася:

— Доброї ночі, Уоррен. — Провівши його поглядом, вона повернулася до Річарда.

— Дивний юнак. Я ледве змогла згадати його ім'я. Всі називають його просто Кріт. Він майже не вилазить зі своїх архівів. А ти, Річард, подружився сьогодні з людиною, від якої тобі не буде користі, і придбав небезпечного ворога. Не зв'язуйся з Джедіді. Це — майстерний чарівник, майже випускник. Поки ти не навчишся захищатися за допомогою свого Хань, він може заподіяти тобі шкоду. Може навіть вбити тебе!

— А я-то думав, що ми тут — одна велика, щаслива родина, з'єхидничав Річард.

— Між чарівниками існують свої негласні відносини, — відповіла Паша. — Самі могутні борються за першість. Іноді ця боротьба стає дуже небезпечною. Джедідія вважається гордістю Палацу. Йому не до душі одна навіть думка про загрозу його лідерству.

— Навряд чи я можу представляти загрозу для чарівника.

— Джедідія не вбив жодного мрісвіза, і про це всі знають.

Річард, відчуваючи себе трохи незручно в обраному Пашею червоному плащі, намагався знайти розраду в сочевичній каші, яку приготували спеціально для нього. Паша наділа розкішне темно-зелене плаття, яке швидше оголювало, ніж прикривало її тіло. Річард подумав, що її груди відкриті більше, ніж дозволяє сором'язливість. Молоді люди, запрошені сестрами або своїми наставницями-послушницями, їли мало, але постійно дивилися на жінок. Ніхто з них не залишив без уваги Пашу.

Багато підходили до них, представлялися Річарду, говорили, що хочуть з ним познайомитися, і обіцяли показати йому найцікавіші місця в місті. При цих словах Паша червоніла. Річард запитав когось, чи знає він, де воїни купують пиво, і новий знайомий пообіцяв провести його туди, коли він захоче.

До нього підходили і сестри — молоді і літні, гарненькі і не дуже. Всі вони вели себе так, немов вчора нічого не трапилося. Коли Річард запитав Пашу, вона відповіла, що сестри Світла розуміють труднощі молодих людей, які потрапляють в незнайому обстановку.

Одні сестри посміхалися і говорили, що їм було б приємно з ним працювати.

Інші строго заявляли, що не потерплять з його боку ніякого недбальства. Він, в свою чергу, обіцяв їм, що й сам постарається не давати нікому приводу дорікати йому, дивуючись власним словам.

Вже в самому кінці вечері прибігли дві гарненькі дівчини, одна в рожевій атласній сукні, інша — в жовтій. Вони переходили від столика до столика і нашіптували щось молодим людям. Нарешті обидві зупинилися біля столика, де сиділи Річард з Пашею. Одна з них нахилилася до Паші.