Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз». Краткое содержание книги:
Мені самій було боляче, навіть коли я ненадовго відчула це. — Вона боязко погладила його по шиї, точно бажаючи заспокоїти. — Я не знаю, що заподіяло тобі такий біль, Річард. Я не питаю, чи зможу я замінити її.
Річард закрив очі, і його голова безсило опустилася їй на плече. Він проковтнув клубок у горлі. Тепер уже Паша гладила його по голові.
Через деякий час Річард зміг говорити.
— Може, я таки зможу іноді надягати що-небудь з цих ваших нарядів.
Паша подивилася на нього заплаканими очима:
— Може бути, ми підемо зараз повечеряємо разом з сестрами?
Він знизав плечима:
— Чому б і ні? Ти сама вибереш, у що мені одягнутися. Я в нарядах не розбираюся. — Він змусив себе посміхнутися. — Адже я лісовий провідник.
Її обличчя прояснилось.
— Тобі дуже піде червоний плащ.
— Чому обов'язково червоний?
Вона торкнулася ейджу, що висів у нього на шиї.
— Ні, Річард, не обов'язково червоний. Я тільки подумала, що він буде добре виглядати на твоїх широких плечах.
Він зітхнув.
— Все одно у мене буде безглуздий вигляд.
— У тебе буде зовсім не безглуздий вигляд, ти будеш гарним. — Вона посміхнулася. — Всі жінки будуть задивлятися на тебе. — Вона взяла в руки ейдж. Річард, що це?
— Просто дрібничка. Ти готова повернутися додому? Думаю, що тобі дійсно треба почати вчити мене. Чим швидше ти мене навчиш, тим швидше я зможу зняти нашийник. І тоді ми обоє будемо щасливі: ти станеш сестрою Світла, а я стану вільним.
Він обійняв її за плечі, а вона його — за талію, і вони пішли туди, де Річард прив'язав Бонні.
53
На мосту, який вів до Палацу, під ліхтарем, їх оточила велика група юнаків і молодих людей. Багато хто був в розкішних нарядах, деякі — у скромних балахонах, і кожен носив на шиї Рада-Хань. Всі вони накинулися на них з питаннями. Чи правда, що Річард убив мрісвіза? І яке воно з себе, це чудовисько? Кожен прагнув познайомитися з Річардом, і всі просили його витягнути з піхов меч і показати, як він знищив легендарного звіра.
Паша відповідала на питання найбільш наполегливого хлопця:
— Так, Кіп, це правда, що Річард убив мрісвіза. Сестра Марена зараз вивчає його залишки, і якщо вона вважатиме за потрібне, то все тобі розповість. Поки ж я можу тільки сказати, що це — справжнє страховисько. А тепер ідіть, скоро вечеря.
Молоді люди були трохи розчаровані, але і те, що їм вдалося дізнатися, вже давало багату поживу уяві. Збуджено перемовляючись, вони побігли до Палацу — поділитися новиною з друзями.
Річард відвів Бонні в стайню, і вони з Пашею знову пішли по залах і коридорах. На цей раз він намагався запам'ятати розташування кімнат. Паша показала їдальні для хлопчиків і великий обідній зал — для сестер і тих, хто постарші. Потім вона вказала на красиву кам'яну стіну за залізними воротами, уздовж якої росли великі дерева.
— А ось будинок, де живе і працює абатиса.
— А вона буде сьогодні на вечері?
Паша тихенько засміялася:
— Звичайно, ні. У абатиси немає часу вечеряти разом з нами.
Річард звернув у коридор, який вів до воріт.
— Річард! Ти куди? — Закричала Паша. — Хочу відвідати абатису. — До неї не можна заходити просто так. — Чому?
Вона квапливо наздогнала його.
— Вона дуже зайнята, її не можна турбувати через дрібниці. І тебе до неї ніхто не пустить. Охорона просто не дозволить тобі пройти через ворота.
Він знизав плечима:
— Ну, запитати-то можна, це не страшно. А потім ти підбереш мені якийсь наряд, і ми підемо на вечерю, добре?
Паша зупинилася в нерішучості. Може бути, він і має рацію?
Річард вже прямував до стражників. Паша побігла за ним, намагаючись не відставати. Стражник вийшов з воріт і, поклавши руку на руків'я меча, загородив їм дорогу. Річард підійшов до нього впритул і поклав йому руку на плече.
— Ох, прости, будь ласка, — як ні в чому не бувало почав Річард. — Сподіваюся, я тебе не підвів? Вона не приходила, щоб насварити тебе?
Стражник в подиві втупився на незнайомця, а Річард тим часом продовжував:
— Послухай… як тебе звати?
— Мечоносець Андельмер… Кевін Андельмер.
— Послухай, Кевін, вона сказала, що пошле за мною стражника, який стоїть біля західних воріт, якщо я спізнюся хоч на хвилину. Мабуть, вона просто забула відправити тебе. Це не твоя вина. Обіцяю, я їй нічого не скажу. Сподіваюся, ти не тримаєш на мене зла? — Він повернувся спиною до Паші і, нахилившись до охоронця, заговорив майже пошепки: