Грушевський, Скоропадський, Петлюра
- Автор: Яневский Даниил Борисович
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9223-6
- Жанр: История
Электронная книга - «Грушевський, Скоропадський, Петлюра». Краткое содержание книги:
4 березня
«...состоялось весьма многолюдное собрание членов различных украинских организаций. На собрании этом все организации объединились и вошли в состав комитета «Центральна Рада». <...> Собранием посланы приветственные телеграммы председателю совета министров кн. Львову и министру юстиции Керенскому с выражением надежды, что в свободной России будут удовлетворены все законные права украинского народа»[68].
9 березня
У своїй першій відозві «До Українського народу! Народе український!» УЦР фактично обіцяє вибори на основі загального, рівного, прямого й таємного виборчого права та висловлюється на підтримку федеративного принципу державного устрою майбутньої Росії: «Уперше, український тридцятип’ятимільйонний народе, ти будеш мати змогу сам за себе сказати, хто ти і як хочеш жити як окрема нація. З цього часу в дружній сім’ї вільних народів могутньою рукою зачнеш сам собі кувати кращу долю»[69].
10 березня
Центральна Рада ухвалює: її «політично-національним мінімумом є домагання демократичної республіки для України, себто навіть Гетьманщини і цілковитої самостійності, коли се можливо»[70].
Констатація
Саме в цей день в рішеннях УЦР зафіксовано наявність двох або навіть трьох несумісних між собою підходів до переустрою Російської держави.
Народження Української Центральної Ради — 2
13 березня
До Києва із заслання повернувся М. Грушевський. Над будинком Педагогічного музею піднято жовто-синій прапор[71].
19 березня
Газета «Вісті з Української Центральної Ради» повідомила: «Українська Центральна Рада у Києві організувалася 4 березня, об’єднуючи українські організації на спільних домаганнях: територіальної автономії України з державною українською мовою, з забезпеченням прав національних меншостей — росіян і інших»[72].
25—26 березня
З’їзд Товариства українських поступовців висловився за автономію України у складі Росії й перейменував організацію на Союз українських автономістів-федералістів. Головою СУАФ обрано С. Єфремова (м), заступниками — Володимира Леонтовича (м) та А. Ніковського (м), членами тимчасового ЦК — Василя Біднова (м), Д. Дорошенка (м), Степана Ерастова, Ф. Матушевського (м), В. Прокоповича (м), О. Шульгина[73].
Констатація
Упадає в очі відсутність прізвища М. Грушевського в будь-якому контексті, пов’язаному як із передреволюційною діяльністю ТУПу, так і з легалізацією Товариства як політичної сили. На нашу думку, на цій підставі можна стверджувати, що з’їзд СУАФ засвідчив «розлучення» М. Грушевського з вільними мулярами.
Народження Української Центральної Ради — 3
27 березня
Країни Антанти почали наступ під Аррасом, маючи на меті остаточний розгром Німеччини та завершення війни.
КВІТЕНЬ
Український національний з’їзд та перші паростки українського фашизму — 1
6 квітня
Сполучені Штати Америки оголосили війну країнам Почвірного союзу.
У Києві, в будинку Купецького зібрання, відкрився Український національний конгрес[74]. Його перша ухвала засвідчила послідовність політичної позиції масонів — членів ТУП/ СУАФ:
1. «Згідно з історичними традиціями і сучасними реальними потребами українського народу з’їзд вважає, що тільки широка національно-територіальна автономія України забезпечить потреби нашого народу і всіх інших народностей, котрі живуть на українській землі».
2. «Автономний устрій України, а також інших автономних країн Росії матиме повні гарантії у федеративнім ладі».
3. «...Єдиною відповідною формою державного устрою з’їзд вважає федеративну й демократичну Республіку Російську».
4. «...Одним з головних принципів української автономії — повне забезпечення прав національних меншостей, які живуть на Україні»[75].
5. «...Признаючи за Російськими Установчими зборами право санкції нового державного ладу Росії, в тім і автономії України, і федеративного устрою Російської Республіки, <...> до скликання Російських Установчих зборів прихильники нового ладу на Україні не можуть зостатися пасивними, але в порозумінні з меншими народностями України мають негайно (виділено нами. — Д. Я.) творити підстави її автономного життя».