Покійник «по-флотському»
- Автор: Лапикура Наталья Михайловна, Лапикура Валерий Павлович
- Серия: Інспектор і кава (київський детектив у стилі «ретро») #1
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Нора-Друк
- ISBN: 966-8321-47-2
- Жанр: Полицейские детективы
Электронная книга - «Покійник «по-флотському»». Краткое содержание книги:
Інспектор Київського карного розшуку Олекса Сирота — не вигаданий персонаж. Офіцер з майже таким прізвищем, давній друг авторів, справді працював у столичній міліції в 70-ті роки тепер уже минулого століття. Це були часи, коли, за всіх гримас соціалістичного ладу, міліція, в усякому разі, краща її частина, чесно виконувала свій службовий обов'язок захисту простої людини від зазіхань злочинного світу. І не провина Олекси Сироти та його колег, що нині слово «мент» з напівжартівливого перетворилося в лайку.
Інспектор Сирота (точніше, його прототип) трагічно загинув наприкінці 70-х. Його друзі — Валерій і Наталя Лапікури — воскресили інспектора в своїх книгах.
Мого Старого теж, напевне, щось бентежило, бо одного дня він прийшов у мій кабінетик і чомусь розповів те, що я вже знав — про родичку, яка навідує нашу колишню підслідну:
— А я й не вірив, що дружба між жінками може бути сильнішою, аніж кохання…
І тут мене заціпило і одібрало мову. Господи, як же все просто! Ми шукали отого третього і дали себе умовити, що його насправді не було. А його і справді не було — третього! Була ТРЕТЯ! І кохання, якого нам, чоловікам, ніколи не збагнути, навіть якщо розуму значно більше, ніж у прапорщика, котрий, зобачивши у ліжку двох жінок, радісно вистрибнув зі штанів, вирішивши доповнити свій сексуальний досвід ще й груповухою…
Старий підозріло подивився на мене:
— Щось хочеш сказати?
— Нічого…
У цей момент одчинилися двері і увійшло миле створіння у формі внутрішніх військ — дівчина-телефоністка з пожежної частини, розквартированої у західному крилі нашої Управи. Пожежниця давно робила мені якісь натяки, але я вперто їх не розумів.
— Що у нас горить? — поцікавився я.
— У нас нічого не горить. Я просто прийшла розповісти новий анекдот. Вірменське радіо запитують: чи можна у сучасній однокімнатній квартирі сховати п'ятьох коханців. Вірменське радіо відповідає: «Навіть десятьох! Слід тільки по одному заводити їх до туалету і спускати в унітаз. Бо хіба зараз є справжні чоловіки? Саме лайно!»
Пожежна дівчина гордо задерла носа і вийшла, грюкнувши дверима. Я закричав їй навздогін:
— Це не вірменське радіо! Це ти сама вигадала!
Але вона мене вже не чула.
Від автора: Рівно через десять років після описаних подій адміністрація колони, де відбувала покарання медсестра, подала апеляцію до Голови Президії Верховної Ради. Цього разу позитивна відповідь довго не барилася.
Прокурор на прізвисько Брандмайор перейшла працювати в органи народної освіти і навіть видала методичку щодо профілактики правопорушень серед неповнолітніх тиражем в 100 000 екземплярів.
Забирати колишню медсестру з колони приїхала елегантна жінка за кермом власної світлої «Волги». Судячи з уривків розмов, вона була головлікарем якогось престижного санаторію. На цьому сліди обох жінок обриваються. Але то були вже інші часи, без Старого — і без Олекси Сироти…