Комедії
- Автор: Аристофан
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Переводчик: Б. Тен
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Комедії». Краткое содержание книги:
Комедії
1) Ахарняни. Переклад А.Содомори (1980)
2) Хмари. Переклад Б.Тена (1980)
3) Оси. Переклад В.Свідзинського (1980)
4) Мир. Переклад А.Содомори (1980)
5) Лісітрата. Переклад Б.Тена (1980)
6) Жаби. Переклад Б.Тена (1980)
І кучерявого того.
Неправий
Що ж скажеш ти?
Правий
Блудяги, подолали ви!
В ім'я богів, візьміть у мене плащ оцей, -
До вас перебігаю.
(Кидає свій плащ і втікає).
Неправий
Ну, як, додому сина взяти хочеш ти
Чи хай у мене вчиться красномовності?
Стрепсіад
Учи, тримай у шорах, пам'ятай лише,
Гостри обидві хлопчакові щелепи,
Щоб гриз маленькі однією позови,
1110 А другою й великі перегризти вмів.
Неправий
Та не турбуйся, вченим він повернеться. [142]
Фідіппід
(до себе)
Ой ні, змарнію, стану жовтий, зморений.
Неправий веде хлопця в думальню.
Провідця хору Хмар
Ідіть собі!
(Вслід Стрепсіадові, що йде до свого дому).
А ти про це ще, мабуть, пошкодуєш!
(До глядачів).
Хочу, судді, вам сказати, скільки вигід буде вам,
Як прихильно, по заслузі, наш оціните ви хор.
Перше - як поля орати вам весною прийде час,
Вам ми першим дощ проллємо, а сусідам вже пізніш.
Будем вам охороняти ваші ниви й виноград,
1120 Щоб ні спека їх не била, ані злива дощова.
А не буде хто із смертних шанувати нас, богинь,
Хай він знає, не минеться без покари це йому:
Ні вина, ані пшениці не здобуде з поля він;
Щойно лози виноградні чи оливи зацвітуть -
Все загине: мов із пращі, зразу винищимо все.
Запримітим - цеглу сушить, - заллємо її дощем,
На покрівлі черепицю градом круглим поб'ємо.
Схоче справити весілля, - сам, хто з друзів чи з рідні, -
Цілу ніч ми лити будем, так що зводить краще він
1130 Без дощу в Єгипті скніти, ніж неправдою судить.
ЕПІСОДІЙ П'ЯТИЙ
Стрепсіад
(виходить з дому з мішком за плечима,
лічить на пальцях)
Ще п'ятий і четвертий, потім третій день,
Та другий, і, нарешті, той, що я його
Найбільш боюсь, лякаюсь і ненавиджу, -
Старий і молодий то день. Усі, кому
Я винен, в день той в пританею позови 143
На мене подадуть, щоб погубить мене,
А я у них проситиму полегкості:
«Не стягуй нині боргу з мене, голубе»,
З тим «зачекай», а те «даруй». - «Нічого так
іі4о мИ) _ скажуть, - не одержимо», і вилають
Дурисвітом, та ще й судом страхатимуть.
Ну, що ж, судіться, а мені то байдуже,
Аби лиш Фідіппід мій промовляти вмів.
Постукаю до думальні й дізнаюся.
(Стукає).
Гей, гей! Агов!
Сократ
(виходить з дверей)
Вітання Стрепсіадові!
Стрепсіад
Й тобі вітання! Спершу ось візьми оце, -
(Дає йому мішок).
Повинні ж ми учителю віддячити.
Скажи, чи тої мови сина ти навчив,
Яку мені недавно сам пояснював?
Сократ
1150 Навчив.
Стрепсіад
Гаразд! О всецарице хитрощів!
Сократ
Віднині позов хоч який ти виграєш.
Стрепсіад
Якщо й при свідках брав я гроші в позику?
Сократ
Тим краще! Хай тих свідків будуть тисячі!
Стрепсіад
(співає, пританцьовуючи)
У крик тоді я голосно кричатиму!
О-го! Бодай би, лихварі, подохли ви,
І з позиками вашими, й відсотками!
Тепер мені нічого ви не зробите. [144]
Такий-бо у домі моїм
Дивний син росте, - язиком
1160 Виблискує він двогострим.
Мій щит, сім'ї рятунок, ворогів чума,
Він визволитель батька з незліченних бід.
(До Сократа).
Іди-но швидше і сюди поклич його.
Сократ заходить до свого дому.
Дитино, сину!
Виходь із дому,
Послухай батька!
Сократ
(виходить разом з Фідіппідом)
Ось і парубок цей.
Стрепсіад
Любий мій! Любий мій!
Сократ
Забирай додому сина.
(Вертається до свого дому).
Стрепсіад
1170 О-го, дитя! Оце-то так!
По-перше, рад твоє я личко бачити.
Тепер крутійством, вмінням сперечатися
І звичним цим, улюбленим «що кажеш ти?»
Воно розквітло. Скривдивши, образивши,
Ти скривдженого вміло удаватимеш.
Та й вигляд маєш справжнього ти аттика!
Ну, то рятуй же, як раніш губив мене.
Фідіппід
Та що ж тебе страшить?
Стрепсіад
Старий і новий день.
Фідіппід
А що ж це за «старий і новий день»?
Стрепсіад
Це день,
1180 Коли мене потягнуть до пританії. [145]
Фідіппід
Пропаще їхнє діло! Чи можливо ж це,
Щоб з однієї днини дві зробилося!
Стрепсіад
Це неможливо?
Фідіппід
Аж ніяк. Адже старій
Не можна разом бути й молодицею.
Стрепсіад
Та це ж закон.
Фідіппід
Я думаю, закону суть
Не зрозуміли.