Комедії
- Автор: Аристофан
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Переводчик: Б. Тен
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Комедії». Краткое содержание книги:
Комедії
1) Ахарняни. Переклад А.Содомори (1980)
2) Хмари. Переклад Б.Тена (1980)
3) Оси. Переклад В.Свідзинського (1980)
4) Мир. Переклад А.Содомори (1980)
5) Лісітрата. Переклад Б.Тена (1980)
6) Жаби. Переклад Б.Тена (1980)
Стрепсіад
А дуже легко й просто!
Сократ
Ну, скажи!
Стрепсіад
Скажу:
Коли лишиться до моєї справи ще
идин лиш позов, - утечу и повішуся.
Сократ
Ет, мелеш! [125]
Стрепсіад
Свідки боги всі, що так зроблю!
Ніхто ж покійника не позиватиме.
Сократ
Верзеш таке! Йди, більш тебе не вчитиму.
Стрепсіад
Чому? Для всіх богів, Сократе, змилуйся!
Сократ
Усе, що вивчив, зразу ж забуваєш ти.
Скажи от, що спочатку нині вчили ми?
Стрепсіад
Спочатку? Що спочатку вчили? Дай згадать.
Не те, у чім місити тісто? Як воно?
Ну, як же?
Сократ
Чи не-те, щоб до ворон ти йшов,
790 Старий забудьку, несусвітний йолопе?
Стрепсіад
Біда, та й годі. Що й робить, не знаю вже.
Пропав я, не навчуся язиком молоть!
Хоч ви порадьте, Хмари, бідолашного!
Провідця хору Хмар
А ось ми, діду, як тебе порадимо:
Якщо ти маєш сина повнолітнього,
Пришли його замісто себе вчитися.
Стрепсіад
Є в мене син - вродливий і хороший він,
А вчитися не хоче. Що я вдію тут?
Провідця хору Хмар
Й ти терпиш?
Стрепсіад
Надто вже міцний, кремезний він,
800 Ще й родом від Кесіри гордовитої. [126]
А все ж піду по нього. Не послухає,
То хоч би й що, його я з дому вижену.
(До Сократа).
Зайди до себе й трохи підожди мене.
(Виходить).
АНТОДА
Друга половина хору
(до Сократа)
Бачиш тепер, скільки добра
Маєш від нас, єдиних
Богинь прихильних!
У всьому, що скажеш, готовий він
Тебе послухать.
Поглянь, цілком очманів старий,
810 Явно схитнувся з розуму.
Отже, тепер швидше тягни з нього усе,
Що впаде до рук. Щастя таке
Скоро минутись може.
ЕПІСОДІЙ ТРЕТІЙ
З дому виходять Стрепсіад і Фідіппід.
Стрепсіад
Клянусь туманом, дома не зостанешся!
Іди, гризи стовпи будов Мегаклових!
Фідіппід
Та що з тобою? От чудний ти, батечку!
Зевс-олімпієць - свідок, збожеволів ти!
Стрепсіад
Дивіться-но! Зевс-олімпієць! Дурощі!
Як вигнався, а й досі в Зевса вірує!
Фідіппід
820 Чого ж смієшся?
Стрепсіад
Та сміюся з тебе я:
Ти ж не дитина, щоб байкам тим вірити. [127]
Ходи-но ближче, більшого дізнаєшся.
Таке скажу, що станеш враз дорослим ти.
Але гляди ж, нікому не кажи про це!
Фідіппід
Гаразд. Ну й що ж то?
Стрепсіад
Зевсом щойно клявся ти?
Фідіппід
Авжеж.
Стрепсіад
От бачиш, як важливо вчитися:
Нема вже, синку, Зевса.
Фідіппід
Ну, а хто ж тепер?
Стрепсіад
Якийсь царює Вихор, - Зевса вигнав він.
Фідіппід
Ну, й що ти мелеш?
Стрепсіад
Правда це, повір мені.
Фідіппід
830 І хто сказав це?
Стрепсіад
Та Сократ із Мелоса
І Херефонт, що скік блохи вимірює.
Фідіппід
І то на стільки з глузду з'їхав ти,
Що віриш їм, скаженим!
Стрепсіад
Більше чемності!
Не мов погано про людей освічених,
Достойних і розумних. Для ощадності
Ніхто із них не бриється, не мажеться, [128]
Не ходить в баню митись. Ти ж майно моє
Так змилюєш, неначе я в труні уже.
Іди-но краще замість мене вчитися!
Фідіппід
840 Чого ж в них можна доброго навчитися?
Стрепсіад
Ото ще! Та всього, що зветься мудрістю!
Збагнеш, який ще неук грубошкірий ти.
Але зажди на мене тут хвилиноньку.
(Йде до Сократового дому).
Фідіппід
(сам)
І що ж робити? Збожеволів батько мій.
Чи встановить опіку над недоумком,
Чи гробарям сказати, що готовий він?
Стрепсіад
(приносить пару фазанів)
Скажи-но, як би птицю ти назвав оцю?
Фідіппід
Фазан.
Стрепсіад
Ну, добре. А оцю ти як назвеш?
Фідіппід
І це фазан.
Стрепсіад
Обидві? Ну й смішний же ти!
850 Надалі не кажи так. Називай його
Тепер фазаном, а її - фазинею.
Фідіппід
Фазинею? То от яких ти мудрощів
Тут у новітніх научився велетнів!
Стрепсіад
Та й іншого багато. Лиш од старості
Відразу й забуваю все, що вивчу я. [129]
Фідіппід
Мабуть, тому-то й плащ ти свій посіяв там?
Стрепсіад
Та не посіяв, а промудрував його.
Фідіппід
А де ж ти, безголовий, черевики дів?
Стрепсіад
Взяв їх Перікл той «на належні витрати».
860 Ходім же швидше. Потім жируватимеш,
А зараз батька слухай. Тож і я тебе,