Місцеві формування німецької армії та поліції у Райхскомісаріаті «Україна» (1941–1944 роки)
- Автор: Дерейко Иван
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Інститут історії України НАН України
- ISBN: 978-966-02-6312-3
- Жанр: История
Электронная книга - «Місцеві формування німецької армії та поліції у Райхскомісаріаті «Україна» (1941–1944 роки)». Краткое содержание книги:
Згідно наказу Гітлера від 17 липня 1941 року, «поліційна охорона окупованих східних областей» покладалася на Райхсфюрера СС і шефа німецької поліції Генріха Гіммлера (далі — РФСС). Німецька поліція, в 1941 році інкорпорована в СС, складалась з групи окремих вузькоспеціалізованих управлінь: поліція безпеки (Sicherheitspolizei, або Sipo), таємна державна поліція (Geheime Staatspolizei, або Gestapo), кримінальна поліція (Kriminalpolizei, або Kripo), охоронна поліція (Schutzpolizei, або Schupo), з окремими підрозділами охорони залізниць (Bahnschutzpolizei) та водних шляхів (Wasserschutzpolizei), поліція порядку (Ordnungspolizei, або Orpo), цивільна жандармерія (Gendarmerie des Einzeldienstes), земельна поліція (Landespolizei), дорожня поліція (Verkehrspolizei), прикордонна охорона (Grenzschutz), пожежна поліція (Feuerschutzpolizei).
Відтворювати в РКУ таку складну систему, яка існувала в Райху, нацисти не могли з причини відсутності достатніх кадрових резервів. Тому їм довелось імпровізувати, і створювати з представників різних управлінь на окупованій території комбіновані поліцейські органи. А саме, представники поліції безпеки («зіпо»), «гестапо» та кримінальної поліції («кріпо») складали спецслужбу, під назвою «поліція безпеки та СД» (Sicherheitspolizei und SD). На обидва райхскомісаріати офіцерів СД було тільки кілька сотень, тому їхня діяльність напряму залежала від співпраці з іншими інституціями. Так, в генеральній окрузі Житомир, з населенням 2,9 млн. чол., було тільки шість постів СД (Житомир, Вінниця, Овруч, Мозир, Бердичів, Гайсин)[103]. А в генеральній окрузі Київ їх було п’ять (Київ, Полтава, Кременчук, Біла Церква, Умань). Кількість функціонерів на кожній дільниці зазвичай обмежувалась двома-трьома десятками чоловік, половину з яких складав обслуговуючий персонал. В разі необхідності проведення слідчих чи каральних операцій у віддалених районах, туди просто надсилався офіцер СД, який послуговувався для проведення необхідної діяльності персоналом суміжних органів.
Працівники охоронної поліції («шупо») та поліції порядку («орпо») складали власне німецьку поліцію порядку («орпо») РКУ, до якої належала також і цивільна жандармерія, що діяла в сільській місцевості (як це було і в Райху). Командувачу «орпо» (Kommandeur der Ordnungspolizei, скорочено KdO) підлягала також пожежна поліція. Дещо окремо стояла залізнична охорона РКУ. Так як основні залізничні магістралі перебували під контролем тилових служб Вермахту, її підпорядкування часто було подвійним, залежно від ситуації.
Під керівництвом старших офіцерів «шупо» перебували і окремі воєнізовані батальйони охоронної поліції (Kasernierte Polizeieinheiten), сформовані з німців і фольксдойчів для служби на окупованих територіях. В червні 1942 року ці частини у обох райхскомісаріатах були зведені у 14 моторизованих поліцейських полків, оснащених бронетехнікою та легкою артилерією. Вони не мали постійного місця базування, а перекидались у різні райони відповідно до потреби, тому їх кількість в РКУ суттєво різниться в часі. Здебільшого ж їх концентрували в генеральній окрузі Білорусь Райхскомісаріату Остлянд.
Керівництво обома гілками поліції РКУ (безпеки і порядку) здійснював Вищий СС і поліцейський фюрер (HSSPF, тобто Hoherer SS und Polizei Fuhrer Russland-Sud; з жовтня 1943 року став іменуватись HSSPF fur Ukraine). З червня по грудень 1941 року ним був СС-обергруппенфюрер Фрідріх Еккельн[104], а з грудня 1941 і до березня 1944 рр. — СС-обергруппенфюрер Ганс Прюцман[105]. При ньому були два заступники — по СД, він же командувач поліції безпеки і СД (Кommandeur der Sicherheitspolizei und des SD) группенфюрер СС доктор Макс Томас[106], та по «орпо», він же КдО РКУ. З вересня 1941 по жовтень 1942 рр. КдО України був генерал-лейтенант поліції Отто фон Ільгафен, з жовтня 1942 по жовтень 1943 рр. генерал-лейтенант Адольф фон Бомгард, а потім, по кілька місяців протягом наступного року, полковник жандармерії Лорге і генерал поліції Бреннер.
В кожній з генеральних округ всією поліцією керував підлеглий Прюцману ССПФ (SS und Polizei Fuhrer, SSPF) із своїми двома заступниками. Нижче були начальники поліції районів та великих міст, здебільшого офіцери «шупо», та керівники осередків СД, без середньої ланки, яка внаслідок нечисленності поліцаїв була непотрібна. Центральний штаб СД, на відміну від інших установ РКУ, розміщувались не в Рівному, а в Києві.
103
Dean M. Collaboration in the Holocaust: Crimes of the Local Police in Belorussia and Ukraine, 1941–44. — N. Y., 2000. — С. 62.
104
Friedrich Jeckeln (1895–1946), СС-обергрупенфюрер (1936), генерал поліції (1941), генерал військ СС (1944), депутат Райхстагу (1932). Учасник 1 св. в., Залізний хрест 2 класу. Член фрайкору. З 1929 у НСДАП (№ 163348), з 1930 в СС (№ 4367). 1933–1940 — начальник СС-районів «Норд-ост» і «Центр», в 1938–1940 ХССПФ Центр. Німеччини, в травні—червні 1940 — на фронті, к-р батальону дивізії СС «Мертва голова», з липня 1940 по травень 1941 — ХССПФ Зх Німеччини. Червень — листопад 1941 — ХССПФ «Росія-Південь», потім ХССПФ «Остлянд і Росія-Північ» (до березня 1945). Паралельно очолював ряд частин і з’єднань поліції і військ СС в боях з партизанами та на фронті. Залізний хрест 1 класу, Германський хрест в золоті, Лицарський хрест. Засуджений до смертної кари ВТ ПрибВО, повішений.
105
Hans-Adolf Prutzmann (1901–1945), СС-обергрупенфюрер і генерал поліції (з 1941) та військ СС (з 1944), депутат Райхстагу (з 1932). Доброволець Верхньосілезького фрайкору в 1918–1934. У НСДАП з 1929 (№ 142290), в СС з 1930 (№ 3002). Керівник СС Пн-Зх Німеччини (1934–1937), ХССПФ Пн-Зх Німеччини (1937–1941). Червень — жовтень 1941 — ХССПФ «Остлянд і Росія-Північ», з жовтня 1941 (офіційно — з 11 грудня) — ХССПФ «Росія-Південь», з жовтня 1943 по вересень 1944 — ХССПФ «Україна». Зимою — весною 1944 — ком. дивізійної бойової групи «Прюцман» в боях з партизанами та на фронті. З листопада 1944 — інспектор (начштабу) партизанських загонів «Вервольф». Залізний хрест обох класів, Германський хрест в золоті. Полонений, вчинив самогубство.
106
Max Thomas (1891–1945), доктор медицини (психіатрія), СС-групенфюрер і генерал-лейтенант поліції (з 1942). Учасник 1 св. в., артилерист, Залізний хрест обох класів. До НСДАП та СС вступив в 1933 (партквиток № 1848453, СС № 141341). Командувач поліції безпеки і СД Бельгії і Пн Франції (1940–1941), керівник EG C (жовтень 1941 — квітень 1943), одночасно командувач поліції безпеки і СД в РКУ. Кілька разів важко поранений, у 1943 переведений в запас, після війни переховувався. Заарештований, вчинив самогубство.