Коли дивишся в безодню
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Грани #2
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Коли дивишся в безодню». Краткое содержание книги:
Саме ці сорок напівсуверенних правителів дружно проголосували на Державній Раді за надання нам усіх королівських привілеїв, включно з титулами принца та принцеси. Попервах ми були неабияк здивовані їхньою зворушливою одностайністю, але згодом збагнули, що вони вчинили так не із симпатії до нас, а назло реґентові, якого підозрювали в намірі узурпувати трон верховного короля. Самі вони на нього не претендували, хоча, може, й мріяли про це, але чудово розуміли, що допоки на світі залишається бодай один вищий маґ, простий народ і рядові інквізитори не захочуть бачити на чолі Імперії людину зі звичайним чаклунським даром.
Отак і склалося, що я стала принцесою, Владислав — принцом, а молоді хлопці й дівчата з інквізиторських родин прислуговували нам. Утім, Владислав не надто навантажував своїх придворних роботою. З одяганням і роздяганням, митям, голінням та іншими таким справами він порався сам — бо, по-перше, щоночі спав зі мною, мився й голився в моїй ванній, а його повсякденне вбрання зберігалося в моїй ґардеробній, куди дворяни з його почту не сміли й потикатися; ну, а по-друге, він аж жахався на одну думку про те, що який-небудь хлопець стягатиме з нього штани. Чоловіки взагалі надто переймаються такими речами; ми, жінки, ставимося до цього набагато спокійніше. Особисто я не маю нічого проти, щоб інші дівчата вдягали мене, допомагали мені митися, застеляли за мною постіль або розчісували моє волосся. Скажу відверто: мені це навіть подобається.
Певна річ, я звикла до цього не зразу, але звикнувши, почала отримувати величезне задоволення від свого титулу принцеси і всіх пов’язаних з ним привілеїв. Я люблю носити розкішне вбрання і з урочистих нагод надягати князівську корону; я просто обожнюю, коли до мене ставляться з пошаною й називають „ваша високосте“; я в цілковитому захваті від того, що маю в своєму розпорядженні численний штат фрейлін, що буквально зазирають мені до рота і прагнуть передбачити найменше моє побажання. Ще в Кер-Маґні, користаючись послугами Суальди, я почала пристосовуватись до способу життя знатної пані, а потрапивши до Вічного Міста, швидко призвичаїлася до нових умов і невдовзі стала почуватися в королівському палаці, як риба у воді…
Після душу Сесиль ретельно обтерла мене рушниками, потім надягла халат, і ми повернулися до спальні, де, крім Ґрети, на мене чекала ще одна фрейліна — Сара. Їй було двадцять п’ять років, вона вже мала досвід служби в інших королівських родинах і була неперевершеною візажисткою та перукаркою, тому я дозволяла їй (і тільки їй одній) трохи запізнюватися вранці.
Поки Сара займалася моєю зачіскою, Сесиль та Ґрета підрівняли нігті на моїх руках та ногах, стерли з них учорашній лак і вкрили їх новим — зрозуміло, все це робилося маґічним способом. Коли з манікюром, педикюром і вкладанням волосся було закінчено, дівчата зняли з мене халат, а натомість надягли тонку батистову сорочку без рукавів, панчохи з мереживними підв’язками і цілий ворох шовкових нижніх спідниць. Поширені тут корсети я ніколи не носила — моя гнучка, струнка талія та маленькі пружні груди ніякої особливої підтримки не потребували.
Далі настала черга макіяжу, а оскільки я нікуди не поспішала, Сара згаяла на це ніяк не менше ніж півгодини. За допомогою мінімуму косметики, пориправленої маґією, вона місцями пом’якшила мої риси, а подекуди навпаки, трохи підкреслила їх, надала моїм губам якравіший і соковитіший колір, ледь-ледь підрум’янила щічки, а брови підфарбувала, замінивши їхній рудуватий відтінок на платиновий, — і в кінцевому підсумку я з просто гарненької претворилася на блискучу красуню.
Коли я висловила задоволення побаченим у дзеркалі, Сара зафіксувала макіяж спеціальними чарами, щоб він ґарантовано протримався цілий день. Потім дівчата вдягли мене в сукню (принагідно я похвалила Ґрету за вдалий вибір), взули у вишукані туфельки, почепили на вуха сережки, а на шию — перлове намисто, наділи персні на пальці та браслети на зап’ястки і провели остаточне доведення зачіски. Відтак о пів на десяту, через півтори години після того, як прокинулася, я нарешті була готова вийти на люди.