Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах
- Автор: Де Костер Шарль Теодор Анри
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-3903-3
- Переводчик: Сидор Сакидон
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах». Краткое содержание книги:
Зберігши всі найхарактерніші риси народних легенд, автор створив образ Уленшпігеля — плоть від плоті народної, майстра на всі руки, відважного геза, зброєю якого у боротьбі з ворогами стають разюче слово і в’їдлива пісня, глузливий сміх і гострий меч.
— Як злюку цілуєш — не любить; як злюку лупцюєш — голубить. Поцілуй же мене, люба, разочок, бо я ж тебе штовхнув.
Неле обернулась. Він розкрив обійми, а вона кинулась до нього і крізь плач запитала:
— Ти більше не підеш туди, правда ж, Тілю?
Але він не відповів, бо стискував руками її тремтячі пальці, а губами сушив гарячі сльози, що котилися з її очей, наче великі краплі грозового дощу.
Саме того часу славне місто Гент відмовилось платити податок, накладений на нього імператором Карлом, що тут і народився. Карл позабирав усе, що тільки міг, і платити було нічим. А не платити — це тяжкий злочин. І Карл вирішив, що піде сам його покарати.
Бо синова палиця материній спині дошкульніша за будь-яку іншу.
Франциск Довгоносий[56], його ворог, запропонував йому пройти через Францію. Карл погодився, і замість того, щоб його затримати й ув’язнити, його вітали і приймали з королівською пошаною. Ось яка згода існує між монархами, коли йдеться про гноблення народів.
Карл довго стояв у Валансьєні[57], нітрохи не показуючи свого гніву. А його рідне місто Гент спокійно, без страху жило собі, маючи надію, що рідний син його, імператор, пробачить йому те, що воно вчинило по праву і по закону.
Карл з чотирма тисячами вершників з’явився під мурами міста. З ним були Альба[58] і принц Оранський[59]. Поспільство і дрібні ремісники домовились не впускати такого сина в місто, для чого підняли на ноги вісімдесят тисяч городян і селян; але череваті купці, яких звали hooghpoorter'пми, не погодились на це, боячись, що поспільство візьме гору над ними. А тим часом озброєний Гент міг би посікти на капусту і свого сина, і його чотири тисячі вершників. Та місто любило його, і навіть дрібні ремісники, й ті сподівалися на краще.
Карл також любив їх, але за їхні гроші, які були в його скринях і яких він хотів мати ще більше.
Заволодівши містом, він розставив скрізь військові чати, які день і ніч обходили місто. А тоді вельми бундючно оголосив містові свій вирок.
Найвельможніші городяни повинні були, з мотузкою на шиї, з’явитися до його трону і привселюдно визнати свою провину. Всьому містові були пред’явлені найважчі злочини: віроломність, недодержання угод, зрада, непослух, заколот, бунт, образа величності. Імператор скасував усі привілеї, вольності, звичаї та права міста Гента і, наче сам Господь Бог, визначив його майбутнє: віднині всі його наступники, вступаючи на престол, даватимуть клятву додержувати тільки Concessio Carolina, тобто грамоти, дарованої ним місту на знак вічного поневолення.
Він зруйнував дощенту Сен-Бавонське абатство, щоб на його місці збудувати фортецю, звідки міг би, коли заманеться, продірявити груди своєї матері.
Як добрий син, що квапиться якомога швидше заволодіти спадком, він конфіскував усі маєтки й прибутки Гента, будинки, гармати і все військове спорядження.
Вважаючи, що місто надто добре захищене, він звелів дощенту зруйнувати Червону вежу, вежу на Жаб’ячій норі, Браампоорт, Стінпоорт, Ваальпоорт, Кетельпоорт і багато інших будівель, уславлених дорогоцінними скульптурами з каменю.
Коли потім іноземці приїжджали в Гент, вони здивовано казали одне одному:
— Чудасія, та й годі: місто таке нудне й порожнє, а про нього розповідали стільки див!
А жителі Гента відповідали:
— Імператор Карл здер з міста його дорогоцінний пояс.
Говорили вони це з соромом і гнівом. А з міських руїн Карл наказав забрати цеглу на свою фортецю.
Він хотів геть сплюндрувати Гент, бо тоді місто ні працею, ні промисловістю, ні грішми не зможе стати на заваді його честолюбним задумам. А тому він звелів, щоб місто сплатило чотириста тисяч золотих флоринів, які відмовилось платити, крім того сто п’ятдесят тисяч одноразово, та ще по шість тисяч флоринів щороку. Місто позичило йому колись гроші. Карл мусив сплачувати щорічно сто п’ятдесят ліврів. Тепер він скасував свої боргові зобов’язання і збагатився, сплативши в такий спосіб свої борги.
Гент любив його і не раз допомагав йому, але він устромив йому кинджал у груди і пив його кров, бо там уже мало залишилось молока.
Потім він накинув оком на Роланда, прекрасного дзвона, і звелів на язиці його повісити того, хто вдарив у нього на ґвалт, щоб скликати місто захищати свої права. Він не пожалів і самого Роланда, язика своєї матері, язика, яким вона промовляла до Фландрії, — Роланда, гордого дзвона, що сказав сам про себе:
56
Франціск Довгоносий (1494—1547) — французький король Франціск І (з 1515 p.); постійно ворогував з Карлом V. Франціск І спочатку сприяв французьким гуманістам, але згодом став надійною опорою мракобісся і реакції. Він сповістив Карла V про наміри гентських громадян, що у 1537 р. відмовилися платити неймовірно високі податки.
57
Валансьєн — нідерландське місто, де імператор Карл V провів у нескінченних бенкетах та розвагах січень — лютий 1540 р.
58
Альба Фернандо Альварес де Толедо, герцог (1517—1582) — найжорстокіший воєначальник Карла V і Філіппа II; намісник Нідерландів (1567—1573). Лютий фанатик, Альба проводив політику жорстокого терору проти єретиків.
59
Принц Оранський — тут Рене Нассау де Шаллонн, який отримав свій титул від брата своєї дружини — Філібера (див. вище); один з найближчих друзів Карла V. Після смерті Рене його титул перейшов до його двоюрідного брата, майбутнього діяча нідерландської революції.