Повернення до зірок

Раптом ІІІорр Кан замовк і перестав пиляти. Більш того — за шерехом одягу Ґордон зрозумів, що він віддаляється.

— Куди ви?.. — Пошепки почав Ґордон і подивився на двері. І побачив таке, що серце у грудях шалено закалатало. На вулиці, слабо освітленій останніми променями призахідного оранжевого сонця, охоронці майже бігом ретирувалися на протилежну сторону. А у дверному отворі стояла фігура зростом трохи менше людського, закутана у сіру накидку, яка тьмяно блищала у світлі вмираючого дня. Абсолютно беззвучно фігура попрямувала прямо до Ґордона. Рухи її тіла нагадували огидні виверти рептилії. Ґордон почув здавлений зойк Хелла — той ще жодного разу не бачив Х’харнів — і мимоволі напружився, з острахом чекаючи дотику чужого розуму.

У густих сутінках приміщення майнула темна тінь. Х’харн видав свистячий переляканий вигук і гепнувся на підлогу. У другому силуеті Ґордон вгадав ІІІорр Кана. Колишній диктатор розлючено молотив своїм серпом розпростерте на підлозі тіло. Охоплений жахом, Ґордон рвонувся щосили, і підпиляний ланцюг, не витримавши, лопнув. Х’харн повільно відповзав до дверей під градом смертоносних ударів ІІІорр Кана.

— Допоможіть! — Задихаючись, вигукнув той.

Ґордон схопив важке крісло і кинувся на допомогу. Мозок потрясла хвиля нестерпного болю — свідомо чи несвідомо, але прибулець скористався своєю могутньою зброєю. Ґордон захитався і сів прямо на підлогу. По всьому тілу пройшла судома, потім біль відпустила. Він знову піднявся, коліна тряслися. У дверному отворі з’явилися силуети двох охоронців. Але увійти вони не наважувалися.

— Сеньйор Суссюр? — Тремтячим голосом гукнув один з них.

У темряві пролунали постріли, і охоронці впали додолу.

— Швидше! Пиляйте ланцюг Хелла! — Крикнув Шорр Кан, простягаючи Ґордону свою жахливе зброю. Крюк був весь у липкій рідині. Звільняючи з пут Хелла Беррела, Ґордон бачив мигцем, як Шорр Кан зірвав туніку з нерухомої маси, яка лежала на підлозі. Але у залі було дуже темно, щоб розрізнити форми тіла Х’харна, і Ґордон лише почув мимовільний вигук відрази, який видав Шорр Кан. Ланцюг нарешті піддався. Шорр Кан пішов у глибину залу.

— Швидше! Обмаль часу!

…Невеликий космопорт на околиці міста був занурений у темряву і тишу. Шорр Кан зупинився біля невеликого корабля, який стояв далеко від інших. Ніколи ще Ґордону не доводилося бачити зореліт з такими незвичними обрисами.

— На ньому зі своєї галактики прилетіли четверо Х’харнів, — пояснив Шорр Кан, беручись за вхідний люк, — Троє вирушили на Тейн і інші системи. Корабель залишили Суссюру. Наскільки я розумію, він набагато швидше за наші. Якщо вдасться злетіти, то нас вже ніхто ніколи не наздожене. Люк нарешті піддався. Опинившись всередині поста управління, Хелл Беррел не зміг втриматися від вигуку захоплення.