Історія ГУЛАГу

Незважаючи на те що в Радянському Союзі були тисячі концентраційних таборів і через них пройшли мільйони людей, точна кількість жертв протягом багатьох десятиліть була відомою лише купці чиновників. Внаслідок цього оцінки кількості жертв за часів існування Радянського Союзу були тільки припущеннями, сьогодні ж такі оцінки також залишаються припущеннями, хоча тепер і обгрунтованими.

В епоху чистих припущень дискусії на Заході щодо статистики репресій — так само, як і загальніші західні дискусії щодо радянської історії — від 1950-х років були позначені впливом холодної війни. Не маючи архівних даних, історики покладалися на спогади в’язнів, на свідчення перебіжчиків, на дані переписів, на економічну статистику і навіть на другорядні деталі, що якимось чином ставали відомими на Заході, наприклад кількість примірників газет, поширених серед в’язнів 1931 року[2023]. Ті, кому радянський режим не подобався більше, були схильними вибирати більшу кількість жертв. Ті, хто негативніше ставився до ролі Америки і Заходу у холодній війні, обирали менші цифри. Самі вони кричуще відрізнялися. Історик Роберт Конквест у своїй на той час новаторській праці 1968 року «Великий терор», присвяченій «чисткам» у СРСР, оцінює кількість арештованих НКВД у 1937–1938 роках у сім мільйонів осіб[2024]. У своїй «ревізіоністській» праці 1985 року «Походження чисток» історик Дж. Арч Гетті пише лише про «тисячі» арештів за ті самі два роки[2025].