Інше ґроно проникнень і свідчень
- Автор: Ешкилев Владимир
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Лілея-НВ
- ISBN: 966-668-129-3
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Інше ґроно проникнень і свідчень». Краткое содержание книги:
Кінематограф відчув цей зв'язок, довів його до карикатури і власного заперечення у сиквелах «Рембо»: нормальних людей регулярно нудить від знаменитої сцени, де оператор таємної зброї нищить танки імперії зла на чолі басмацької кінноти.
Для приховування шпигунського начиння його вмонтовують у побутові пристрої. Пістолет Wable@Sckott калібру 6,35 мм американські кулібіни 50—60-х вмонтовували у люльки, в пряжки брючного ременя, у підбори та чернецькі посохи. При цьому всі названі речі не втрачали своїх первинних функцій. Але наскільки ж висвобіджувалося їхнє буття, як вільно ускладнювалася завдяки новому призначенню їхня доля! Деякі з цих предметів доживають вік у музеях.
Не виключено, що відпочинок всього сущого, використаного Свободою для самоствердження, набуває експонатної форми. Приклад: 356 пам'ятників Симонові Болівару на площах латиноамериканських міст.
Але це вже інша історія.
Сусідні змії
Змії десь поряд. З тих давніх часів, коли наймогутніші князі зміїного народу зазнали поразки від небесних армій, плазуни потайки супроводжують людські племена, сподіваючись врешті-решт відомстити ссавцям. Щодванадцять років змії опановують гороскопи, символізуючи мудрість і стриманість. Вони чекають нас на теплих лісових галявинах і ховаються в орнаментах людських прикрас. Вони супроводжують людського бога-цілителя Асклепія і нагадують про вічне мовчання, коли завиті у царські знаки та вирізьблені на стелах єгипетських некрополів. Вони вказують достойним на забуті скарби і випробовують пошуковців істини при втаємниченні у вищі ступені окультних орденів.
Змія могла би стати суттєвим елементом герба Галичини, адже одна з численних версій топоніму «Галичина» — гадюча місцина. Від «галиці» — змії-гадюки. До речі, коли кажеш про це місцевим політикам, вони зовсім не ображаються, але тєжко зітхають…
Якби свого часу демократичні «батьки» наших міст були свідомі власних традицій й менше прислухалися б до думок прибацаних селюків, то сьогодні герб, скажімо, Івано-Франківська підтримували б не жалюгідні куцохвості галки, яким корони пасують, як свиням літературні премії, але дві шляхетні елегантні гадючки з граційними геральдичними хвостиками і висолопленими язичками. Цей стиль міг би називатися «рептильним гламуром» і прославити Галичину серед часів і народів.
Слов'яни зберегли в своїх легендах і переказах імена визначних зміїв: Хали, Смока, Тугарина, Гасто, Хировіта та Чибача. Їх згадують в різних контекстах, й не завжди позитивно. «А-а-а-а, змію-ю-юко!» — кричить рогань, коли бачить у ліжку своєї дружини сусіда. Можливо, що це є не випадковим збігом образів, а підсвідомим, афективним згадуванням якоїсь доісторичної битви, під час якої зміїні царі зрадили своїх союзників-людей і перейшли на бік сил мороку. Хтозна, може й досі чоловіча частина людства не вибачила повзучому племені цього підлого вчинку. Можливо кров наших далеких предків, що загинули, вжалені в спини Прабатьками змій, ще волає до помсти з якої-небудь Валгали?
Важче пояснити, чому жінки бояться змій. Психологи висувають дві основні версії походження жіночої змієфобії (або серпентофобії).
Перша версія — змія навіює жінці образ відомого чоловічого органу, до того ж непрогнозовано рухливого і з довгими отруйними зубами. Не важко зрозуміти, яка жахлива підсвідома фантазія відвідує чарівні жіночі голівки при зустрічі зі змією. Друга версія — змії від первісних часів загрожували, в першу чергу, маленьким дітям. Відповідно, серпентофобія є складовою материнського інстинктивного комплексу, виробленого ще в ті часи, коли доньки та онуки Єви жили в печерах та наметах. Можливо, саме жінки зробили зміям «поганий піар». Можливо, саме подруга Лукреція Кара підказала йому слова «malum obscure serpens», а одній з юних наложниць божественого Вергілія належить первісне авторство виразу «serpunt contagia»?
Отже, колись стався зміїно-людській конфлікт. Хто його розпочав? Не виключно, що людей дратувала холодна й незрозуміла велич царственних гаспидів, їхнє бажання владарювати, їхня специфічна хтивість. Змії ж стомилися від яскравості та марнотності світу, населеного двоногими нахабами. Їхня меланхолійна вдача прагнула присмерків, споглядання і священної тиші підземних храмів. Змії не без бою, але залишили поверхню світу і усамітнилися в глибоких печерах, забравши з собою містичні скарби давнього світу. Пригоди, що супроводжували тисячолітні пошуки тих скарбів, залишилися в героїчних епосах різних народів про Сіґурда і Фафніра, Бхиму й Аспару, Ясона та Дракона Колхиди.