Інше ґроно проникнень і свідчень
- Автор: Ешкилев Владимир
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Лілея-НВ
- ISBN: 966-668-129-3
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Інше ґроно проникнень і свідчень». Краткое содержание книги:
Як бачимо, проблема проникнення відкриває несамовитий простір для перформенсів, експериментів та мистецьких актів. Сподіваюся, що і наші краяни також зроблять свої внески у всесвітню справу проникнення. Успіхів та перемог вам, звитяжні лицарі клізм і штрикал!
Дирижаблі, шпіонська зброя… (мала антологія свободи-2)
Товстий тлумачний словник — ніби гербарій. У ньому тепле довірливе слово відривають від мовної тканини, а відтак — від матричних підвалин життя, перетворюють у пласку листячковість і зневоджують до кількох твердих сенсів. Що, наприклад, залишає словник від усіх лабіринтів кохання? «Кохання — специфічний стан межової небайдужости» (дві літери «ж» у сусідніх словах постиснені голосними й зумкотять: набридливі фонетичні комахи). Що знаходимо замість означення смерти? Лише «феномен природної та незворотної перервності людського існування». Від свободи залишається либонь понятійне зніяковіння: «Універсалія культури, котра фіксує можливість дії та поведінки в умовах відсутности зовнішнього цілепокладання».
Вичавки філософування, дзиґотлива цвинтарність мови. Мови як тюрми (покійний педрило Фуко підморгує з потойбіччя).
Варто тікати, виламуючи гасла словників, перегризаючи дроти універсалій. Тікати в особисте словотворення. Туди, де всі означення проростають з абеткового коріння.
…Пам'ять і Уява — двійко неповоротких виконавців — починають кабінетну археологію. Реставруються звуки, образи, уламки книжної та дитячої аварійности. Чи не серед них заховані цибулини перших вражень вольности? Гортаються підшивки старих журналів, відшукуються ключі від старих шаф. З антресолів на голову сипляться порохи, трупики молі, вицвіле начиння сімейних альбомів, томи і сторінки Брокґауза, кулінарні рецепти і порожні банячки з саморобними написами: «Мазь Вишневского», «Синтемицин», «марг-цовка» (відсутність називної літери і безглузде скорочення найсовковішого з антисептиків).
Нарешті, перші знахідки: фотографії цепелінів, кольорові схеми шпіонської зброї. Пам'ять відновлює дитячий захват від дирижаблів та маленьких пристроїв для вбивства: вони чомусь (чому? — питаю я себе вкотре, — чому?) були Свободою. Уява намагається компенсувати втрачене. Образами, цитатами — інструментарієм дорослого мислення.
Надто дорослого мислення.
Безнадійно дорослого мислення…
Дирижаблі
Перша світлина. Виготовлена Норманом Хеллартом і підписана «Повітряний корабель „Граф Цеппелін“ у небі Нью-Йорка». Сепієва, припорошена часом, фотографія 1928 року, зроблена з літака (4 тисячі футів над Лонґ-Айлендом).
Цей знаменитий дирижабль з порядковим номером LZ-127 був, певно, найдосконалішим із ста сімнадцяти повітряних кораблів, побудованих на Боденському озері, де з початку XX століття розташовувалися верфі Фердинанда фон Цеппеліна. При довжині 237 метрів і тридцятиметровому діаметрі, газові двигуни забезпечували LZ-127-ому швидкість 120 км на годину. У 1929 році цей сріблястий монстр за 20 діб облетів земну кулю (35 000 км).
Друга світлина з першої сторінки New York american за 7 травня 1937 року. Біла хмара з роздертого вибухом черева LZ-129 «Гінденбурґа», найбільшого в історії повітроплавання дирижабля (256 метрів завдовжки, діаметр —41,5 метрів, 88 тонн вантажу, каюти «люкс» і «суперлюкс», обшиті мореним дубом, шість гарненьких поступливих покоївок, два кухарі з паризьким досвідом, два офіціанти, срібний посуд, кімната для курців з колекцією найдорожчих сигар й панорамним ілюмінатором, кінозал). Над фотографією — десятисантиметрові літери сенсаційного заголовку: Hindenburg explodes at Lakehurst; 35 dead. Такі ж літери-переростки були використані за чверть століття до того для повідомлення: «Загинув найбільший у світі лайнер „Титанік“!!!».
На першій світлині я, попри всі реставраційні зусилля, тепер знаходжу лише один вимір свободи. Особливу свободу китів і гігантських динозаврів, королівську незалежність володарів простору. Відсутність конкурентів і спокійну повільність пересування — як наслідок небуденних розмірів.
Жоден сімсот сімдесят сьомий Боїнг не перекреслить монаршої величі «Графа Цеппеліна». Зі швидкістю 900 кілометрів на годину можна, безперечно, долати повітряний океан, різати і рвати турбінами його прозору плоть, але володарювати над ним так, як володарювали велетні 30-х — неможливо. Наповнені газом, вони самі були вітровою плоттю, заледве прикритою тканиною оболонки; блау-газ живив їхні двигуни. Керманичі цепелінів були не пілотами, а таки капітанами повітряних кораблів. («Звідки усі ці асоціації?» — зупиняє себе археолог вражень. Можлива така послідовність: рок-група Led Zeppelin — її композиція «Мобі Дік» — Білий Кит Свободи — капітан Ахав).