Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Биографии и мемуары » На схрещених дорогах
На схрещених дорогах - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

На схрещених дорогах

Электронная книга - «На схрещених дорогах». Краткое содержание книги:

Один з найсильніших творів Софії Парфанович, лікаря, письменниці і громадської діячки, а заодно - один з найсильніших прикладів української мемуаристики. Історія кінця війни і післявоєнних років, побачена очима жінки, яку гірка емігрантська доля змусила покинути рідний край. Написана дуже живим і природним стилем, особливо її прикрашають напрочуд професійні описи природи. Український читач вже мав змогу познайомитися зі спогадами прибраного сина Софії, Романа Волчука, але він сам зізнається, що спогади Софії Парфанович значно детальніші й об'ємніші.
1 ... 26 27 28 29 30 31 32 33 34 ... 111
Перейти на страницу:

Інцидент розізлив мене. Вислів Пішля «зо ґетс ніхт» показував, що з цього зроблять ужиток, хоч вини по моєму боці не було. Коли я прийшла до хати й розказала це чоловікові, він сказав:

— Ов, зле! Треба мені розглянутись за працею.

За працею він зразу ж розглядався, але окрім робітничої не було іншої, а до такої в нього здоров’я не було. А на його працю у Пішля я не погодилась би була навіть якби йому були пропонували хочби й директуру.

Але оця Пешлиха! Яким правом вона лізла в родильню з своїми руками від картопель, з своєю дурною мордою! Хіба не було досить акушерки й сестри? Її очі аж горіли радістю, коли дивились на мене з поза окуляр.

З ЯСНОГО НЕБА

Через два дні портьєр вручив мені листа. Тримаючи в руках фірмовий конверт, я зразу ж знала, що в нім щось неприємне. Бо й чого писати, коли щоденно мене бачать на роботі? Тож сховала до кишені. Ввійшла до амбулятора й сіла читати. Он текст:

Після договорення з президентом Обласного Уряду Праці, який свого часу договорився з д-ром Чермаком[21], залишено мені вільну руку в поновному звільнені вас з праці.

Ваш еінзац[22] як гінеколога вже спочатку був невідповідний, бо пологи відбуваються при участі акушерки й частинній допомозі тутешніх лікарів. Тож розв’язую наш теперішній пробний «арбайтсфергельтніс»[23], як то передбачує порядок виробництва. І то з завтрішнього дня.

Жаль мені, що не вдалось наладнати задовільної співпраці і вам не вдалось переставитись на вимоги будинку породіль для східніх робітниць, що очевидно різниться від лікарні або санаторії. Головне ваші вимоги мати допоміжний персонал, ваш час праці і т., д., як рівнож кількакратна відмова переводити пологи самій без акушерки є не до приняття.

Прошу відібрати свою зарплату й евентуально папери завтра ввечорі перед закінченням праці.

Керівник виробництва (Пішль).

Прочитала я раз і другий — з різними почуттями. Звільнення… Зараз же страх перед безпритульністю — вже не вулицею, бо до неї в Німеччині німець теж не мав права. Тоді — якийсь лагер. Але який? Чи той карний? За що?

З другого боку — відпадало все давляче і тяжке і наче розкривалося вікно на волю. Мет оком за вікно — там яскраве альпійське сонце, іскриться сніг і синява обіймає любовно Гогемундині верхівя. І мій любий верес, до якого я вже так давно не ходила в гості. Воля! Але ж що далі? Де дітись? І почуття образи. Незрозумілої й нічим не обгрунтованої.

Стільки праці! Такої корисної для фабрики і робітниць. Сам розгар її. І, оце як ножем прорізують зачате діло. Ні, ні! неможливе! Йду до дирекції.

На подвір’ї зустрічаю Гофмана. Кажу — чи вам відомо, що мене звільнено? Розводить безрадно руками, ні словечка. Тільки усміх: широкий, садистичний усміх двома рядами білих зубів, до того ж очі спущені вниз, що сміються, й тому треба їх прикрити віями. 3 чого сміються ті очі?!

Пішль. Як першого дня нашого знайомства, в своєму бюрі, в шкіряному фотелі з-за окуляр дивиться дитяче наївними очима.

— Звільнив я вас. Мотиви маєте в письмі.

— Як то, тепер звільняєте, коли я щойно розгорнула працю? Тепер, коли в мене сам розмах організаційної й оздоровної праці? — Я вичисляю мої дотеперішні успіхи й його користі з безгарячкових пологів, зменшення хворобливости дітей і т. др.

Слухає, а тоді з упертістю маніяка повторює:

— То все дуже добре, так, дуже добре, але відкіля на те все взяти гроші? Не маю грошей, не маю грошей!

І що вже потім говорити, що пояснювати, у нього один аргумент: не маю грошей. До того ж лице дитяче-заклопотане й безпорадне.

Не маючи грошей, мусить він не розгортати, а стягати охорону здоров’я. Він надіявся, що як прийме лікарку, то зможе звільнити сестру, піклувальниці і хочби прачку до пелюшок. Очевидно й акушерку. Тепер я вдивляючись у нього:

— Якто й лікар мав би це все робити у вас? — Ну, дещо лікар, наприклад догляд дітей і приймання пологів та обхід поліжниць (мити, купати, виносити відходи, подавати харчі) а решту матері (прання пелюшок і допомога в догляді дітей). Не поможе переконувати, що мене післали тут, щоб поліпшити, а не погіршити охорону здоров’я, щоб усунути смертність дітей, а не повбивати їх.

Дивиться дитячими очима й каже:

— Ви не зрозуміли свого завдання тут, і як такі ви не надаєтесь на цю посаду. А потім — гроші, гроші, гроші! Я ж не маю чим платити!

Встаю й виходжу. Так, я незрозуміла мого завдання тут. Тут же мерли діти від бруду й недогляду, а жінки від пологового зараження. Бо не було фахового догляду за ними. Але фабриці треба було лікаря: треба було фірми. Ця фірма мала писати звіти й виказувати латинськими діягнозами, що вмерти треба одним і другим. Щоб фабрика була крита перед всілякими дафами і арбайтсамтами і щоб ніякі комісії її не чіпали.

вернуться

21

Шеф Уряду Здоров’я

вернуться

22

Відношення до праці

вернуться

23

Призначення на працю

1 ... 26 27 28 29 30 31 32 33 34 ... 111
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)