Чорна рада 1663 року. Передумови, результати, наслідки
- Автор: Горобец Виктор Николаевич
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Інститут історії України
- ISBN: 978-966-02-6884-5
- Жанр: История
Электронная книга - «Чорна рада 1663 року. Передумови, результати, наслідки». Краткое содержание книги:
Видання адресується науковцям, викладачам, студентам історичних факультетів, усім, хто цікавиться історією України.
У Самовидця чіткої темпоральної демаркації подій 17-18 червня не простежується. Отож він якось не визначено говорить про те, що, як тільки козаки з прихильних напередодні ради до Сомка полків почали переходити на бік його опонента, а по тому й грабувати майно своєї старшини, наказний гетьман, «видячи... с полковниками своіми и инною старшиною, впавши на коні, прибігли до намету царского до князя, сподіваючися помочи и оборони своєму здоровю, которих зараз князь зо всім отослал в замок ніжинський»[209]. Але, як бачимо, він не ставить під сумнів добровільність здачі старшини себе на милість царської влади.
Так само й окольничий Велико-Гагін у своїй реляції, відправленій до Москви відразу ж по завершенні виборів, також наголошував на тому, що після силової сутички 17 червня наступного дня наказний гетьман Сомко, разом з полковниками - ніжинським Василем Золотаренком, чернігівським Оникієм Силичем, переяславським Афанасієм Щуровським, прилуцьким Дмитром Чернявським і київським Семеном Третяком — добровільно прибув до нього в табір і попросив їй оборонити і «черни убить не дать»[210].
Натомість анонімний автор «Краткого описания Малороссии», описуючи оцю суперечливу колізію гетьманських виборів 1663 р. — взяття під варту Якима Сомка та його прибічників, загалом підтверджував слова Гордона з розповіді про «Чорну» раду, але робив принципово інші акценти в поясненні мотивів цього вчинку. Згідно з цим описом, після кривавої бійні на раді 17 червня наказний гетьман висловив царському окольничому своє роздратування ситуацією та, навіть, пригрозив поскаржитись з цього приводу самому государеві. Ось на тлі таких заяв наказного гетьмана Велико-Гагін — «оскорбившись»! — і наказав Сомку, Золотаренку «с товарищи их явитись», а коли ті «как скоро пришли, тот час коне и оружне и одежду от оних поотбирано, а самих с людми их за караул взято»[211]. Тобто добровільною передача себе в руки царського окольничого для Сомка та його прибічників не була.
Інформацію «Краткого описания Малороссии» щодо арешту майна опонентів Брюховецького підтверджує й повідомлення Самовидця стосовно того, що під час передачі Сомка та його прибічників до Ніжинського замку, заарештовано було також «коні, риштунки, сукні...»[212]. А ще Самовидець невимушено додає до своєї розповіді й трішки містики, зауважуючи трохи згодом, що саме в той день, «тоей же години», як Якима Сомка було забрано «до в'язення» в Ніжинський замок, в Ічні згоріла церква, в якій перед тим йому «присягали на послушенство гетманское». Як зауважує автор: «усе згоріло дознаку...»[213].
Але, як би там не було насправді, після цього — по суті визначального моменту елекційної боротьби — завершальна стадія гетьманських виборів 1663 р. вже справді пройшла без жодних складнощів і ексцесів для Івана Брюховецького. Як писав з цього приводу в реляції Велико-Гагін — в гетьмани Брюховецького «обрали тихо и безмятежно всеми волными гласы»[214].
Утім, навіть після такого безславного сходження з дистанції Якима Сомка, інтрига, нехай і дещо технічного характеру, на певний час таки збереглась. Брюховецький, як справжній великий актор, витримав деяку паузу, не поспішивши стрімголов за булавою, а на певний, вочевидь достатньо тривалий час, затримавшись у своєму таборі («задержался надолго»[215]). Велико-Гагіну навіть довелось відправляти чергового свого гінця, аби той довідався про причини затримки кошового гетьмана з виступом. Як виявилось, затримка була пов'язана з необхідністю впорядкувати лави своїх нових прибічників, які ще вчора підтримували гетьмана Сомка. Коли ж Брюховецький таки вийшов з табору, то спершу перед наметом Велико-Гагіна півмісяцем «рогами к шатру» вишикував свою кінноту, згодом на поле прибула піхота, яка зайняла ділянку посеред кіннотою. Як і наполягав царський окольничий, усі козаки і посполиті на раду прибули без оружні.
Після цього Велико-Гагін з єпископом Мефодієм і зі свитою, «под охраной протазанщиков», вийшли на середину кола. Туди ж вступив і Брюховецький у супроводі вірних йому полковників, сотників, отаманів й осавулів. А як тільки шикування завершилися, Брюховецького відразу ж проголосили гетьманом.
209
Літопис Самовидця. — с. 91.
210
Окиншевич Л. Генеральна рада... — с. 416.
211
Краткое описание Малороссии... — с. 260-261.
212
Літопис Самовидця. — с. 91.
213
Літопис Самовидця. — с. 91.
214
Окиншевич Л. Генеральна рада... — с. 417.
215
Гордон П. Дневник, 1659-1667. — с. 132.