Білий домініканець
- Автор: Майринк Густав
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: ЛА Піраміда
- ISBN: 978-966-441-278-7
- Переводчик: Ігор Андрущенко
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Білий домініканець». Краткое содержание книги:
Білий домініканець давно вже вільний від гріха й чесноти, тож вільний від будь-яких ілюзій. Він — височенний верх, який постав з первісної безодні; він — сад, дерева в якому — такі, як ми, люди; він — Великий мандрівець, який з вічності зійшов у нескінченність, а ми пнемося, щоб піднятися з нескінченності у вічність.
Той вчитель, якого називають Білим Домініканцем, відпустив тобі всі гріхи, у тому числі і майбутні, бо він знає все те, що має статися. Ти, однак, уявляєш, що від тебе залежить, чи учиниш ти щось чи ні. Білий домініканець давно вже вільний від гріха й чесноти, тож вільний від будь-яких ілюзій. Але той, хто несе на собі тягар вини або чесноти, як оце ми з тобою, той і досі під владою ілюзії. Звільнитися від неї ми зможемо тільки у той спосіб, про який я тобі розповідав.
Білий домініканець — це височенний верх, який постав з первісної безодні, з прадавнього коріння. Він — це сад, дерева в якому — це ти і я, і такі, як ми. Він — Великий мандрівець, а ми з тобою — малі. Він з вічності зійшов у нескінченність, ми пнемося, щоб піднятися з нескінченності у вічність. Хто переступив межу, той зробився ланкою в ланцюгу, — ланцюгу, складеному з незримих рук, які не випускають одна одну, поки світу та сонця; той відтепер належить до братства, де кожен братчик має своє особливе призначення. У цьому ланцюзі нема двох однакових ланок, які були б схожі одна на одну, так само, як і серед людських істот на землі не існує двох, які мали б однакову долю.
Духом цієї спільності пройнято всю нашу землю. Він неминущий і всеприсутній, він — життєвий дух у Великій Акації. З нього постали релігії всіх часів і народів. Вони змінюються, він сталий. Той, хто став вершиною і усвідомив своє прадавнє коріння, вступає в це братство через досвід містерії під назвою «Розпускання тіла у мечі». Колись у Давньому Китаї учасниками цього таємничого дійства були тисячі і тисячі, але до нас дійшли лише поодинокі свідчення. Послухай, що я тобі скажу! Існує особлива операція, що зветься «Ші-Кіай», себто «Розпускання тіла»; є й інша, яка називається «Кіей-Кіай», тобто «розпускання меча». «Розпускання тіла» — це стан, в якому форма небіжчика зникає з-перед очей, а його «Я» залучається до рангу безсмертних. Подекуди тіло просто втрачає на вазі або зовні нагадує живе. Проте при «розпусканні меча» у домовині на місці небіжчика з’являється меч. Це чарівна зброя, і призначено її на час Останньої Великої Битви. Переказ із вищезгаданої «Книги Меча» каже:
«Коли мертве тіло розпускається, людина вмирає, а відтак знову вертає до життя. Часом голова відпадає й об’являється десь осторонь. Інколи форма тіла зберігається, а кістки зникають. Ті з розпущених, хто піднісся найвище, все сприймають, але ніколи не орудують, інші ж розчиняють своє тіло просто серед білого дня. Вони перетворилися на Летючих Безсмертних. Загориться їм, і вони можуть серед дня ні з того ні з сього зникнути, як роса на сонці.
Одним із таких утаємничених був син-одинак Хоойнана, на ймення Тун-Чун-Хю. Замолоду вправлявся він в особливому диханні, просвітлюючи з його допомогою тіло. Якось погріхували на нього дурно і запроторили у в’язницю. Тоді хлопець узяв і розпустив своє тіло.
Хтось із роду Леу-Пінь-Ху не мав ні ймення, ні прізвища. Коли доба династії Хань стала навзаходи, був він старійшиною Пінь-Ху в Кіей-Кіань. Дідусь практикував мистецтво лікарювання і рятував людей у горі і хворобі так, наче це то не їм, а йому потрібна була допомога. Під час однієї зі своїх мандрівок стрів він безсмертного Чой-Чін-Ші, і той відкрив йому Шлях таємничого буття. Згодом і він розпустив своє тіло, тільки й бачили його.
Я почув, як шелестять сторінки: це предок гортав книгу, а тоді знову звів голос:
«Той, у кого є Червона Книга, рослина безсмертя, хто пробудив дихання Духа і відкрив таємницю того, як оживити десницю, той легко розпустить своє тіло. Я прочитав тобі ці притчі про людей, які розпустили свої тіла, щоб віра твоя зміцніла… бо ж почув ти, що були й інші, які зробили це перед тобою…
З цією таки метою в християнському Євангеліє описується Воскресіння Ісуса з Назарета.
Тепер я хочу розповісти тобі про таємницю руки, про таємницю дихання і про читання Червоної Книги.
Червоною ця книга зветься тому, що, як за дідів-прадідів вірили у Китаї, червоний колір — то колір вбрання найвищого з досконалих, який лишається на Землі для блага всього людства.
І як людина не здолає утямити те, про що говориться в книзі, коли вона лише тримає її в руках і гортає сторінки, не вчитуючись, так і кінець людського життя не піде на пожиток тому, хто не зумів осягнути його сенсу. Для нього події ступають одна в слід іншої, наче сторінки книги, що її гортає рука смерті, і він знає тільки одне: вони безглуздо з’являються і зникають, аж доходить краю книга. Звичайна людина і не підозрює, що цю книгу відкриватимуть раз по раз, доки вона сама не навчиться читати. І доки вона не зможе навчитися цьому, життя для неї являє лише безглузду гру, в якій радість завжди перемішана з горем. І коли людина, урешті, збагне цю таємну мову життя, Дух її оживе і читатиме разом з нею.