Зброя, мікроби і сталь - [calibre 4.13.0]

Отже, полінезійські острівні суспільства сильно відрізнялися одне від одного своєю економічною спеціалізацією, соціальною складністю, політичною організацією та матеріальними виробами. Ці відмінності були пов’язані

із різницею в чисельності та густоті населення, котра, своєю чергою, була пов’язана із різною площею островів, їхньою почленованістю та ізольованістю, а також із різними можливостями для прожиття та інтенсифікації харчового виробництва. Всі ці відмінності між полінезійськими суспільствами постали за відносно короткий час і на відносно невеликій частині земної поверхні як зумовлені довкіллям варіації колишнього єдиного прасуспільства. Категорії культурних відмінностей усередині Полінезії по суті ті самі, що й ті, які поставали деінде в світі.

Ясна річ, діапазон варіацій на всій планеті набагато ширший, ніж той, який зустрічаємо в Полінезії. Якщо серед сучасних континентальних народів є такі, що здебільшого використовують кам’яні знаряддя, як і полінезійці, то Південна Америка породила суспільства, які навчилися майстерно обробляти коштовні метали, а євразійці й африканці перейшли до вжитку заліза. Такі процеси не могли відбутися в Полінезії, позаяк жоден полінезійський острів (окрім Нової Зеландії) не мав покладів металів. Ще до заселення Полінезії в Євразії вже існували повноцінні імперії, а в Південній Америці та Мезоамериці вони постали згодом, тоді як Полінезія спромоглася лише на дві протоімперії, одна з яких (гавайська) утворилася тільки після прибуття європейців. В Євразії та Мезоамериці розвинулося автохтонне письмо, котре так і не постало в Полінезії, хіба за винятком острова Пасхи, звідки походять загадкові рукописи, які, можливо, з’явилися лише після контактів острів’ян із європейцями.

Тобто Полінезія пропонує нам невеликий фрагмент, а не весь спектр соціальної розмаїтості людства. Це й не дивно, якщо врахувати, що вона становить лише невеликий фрагмент світової географічної розмаїтості. Мало того, оскільки Полінезію колонізували досить пізно за мірками історії людства, навіть найдавніші полінезійські суспільства налічують лише 3200 років розвитку на противагу 13 тис. років, якими може похвалитися навіть останній заселений континент (Америка). Якби їм дали ще кілька тисяч років, можливо, Тонга та Гаваї розрослися б до рівня повноцінних імперій, які би боролися між собою за контроль над Тихим океаном, розвинувши автохтонну писемність для керування імперіями, тоді як новозеландські маорі поповнили б свій інструментарій, що складався із нефриту й інших матеріалів, за рахунок мідних і залізних знарядь.