Зброя, мікроби і сталь - [calibre 4.13.0]

На момент прибуття європейців у XVIII сторіччі тонґанське вождівство вже перетворилося на міжархіпелагову імперію. Оскільки сам тонґанський архіпелаг був географічно компактний і охоплював кілька великих островів із непочленованим рельєфом, кожен острів досягнув об’єднання під владою одного вождя; потім спадкові вожді найбільшого тонґанського острова (Тонґатапу) об’єднали увесь архіпелаг, а згодом завоювали острови за межами архіпелагу, віддалені аж на 800 кілометрів. Вони започаткували да- лекобіжну торгівлю із Фіджі та Самоа, заснували тонґанські поселення на Фіджі та почали здійснювати набіги туди, зрештою загарбавши частину архіпелагу. Завоювання й керування цією протоімперією здійснювали за допомогою флоту, що складався із великих човнів, кожен із яких міг перевозити на борту до 150 осіб.

Як і Тонга, Гаваї перетворилися на політичне утворення, що обіймало кілька багатолюдних островів, але обмежувалося одним-єдиним архіпелагом через його надзвичайну ізольованість. Коли європейці 1778 року «відкрили» Гаваї, на території кожного острова повним ходом ішло політичне об’єднання. Чотири найбільші острови — Великий острів (Гаваї у вузькому розумінні), Мауї, Оагу та Кауаї — зберігали незалежність одне від одного, контролюючи дрібніші острови (Ланаї, Молокаї, Кагоолаве та Ніїгау) або ведучи між собою боротьбу за контроль над ними. Після прибуття європейців король Великого острова Камегамега І перейшов до стрімкої консолідації найбільших островів, придбавши європейські рушниці та кораблі для вторгнення і завоювання спершу Мауї, а потім Оагу. Потім Камегамега підготувався до вторгнення на останній незалежний гавайський острів — Кауаї, чий вождь кінець кінцем пішов на угоду з ним, тим самим завершивши об’єднання архіпелагу.

Залишається розглянути останній варіативний елемент полінезійських суспільств — знаряддя праці та інші аспекти матеріальної культури. Різниця в доступі до початкових матеріалів накладала явні обмеження на матеріальну культуру. В цьому сенсі одну крайність втілює острів Гендерсон — давній кораловий риф, піднятий над рівнем моря, на якому бракувало будь-якого каменю за винятком вапняку. Його мешканці мусили виготовляти тесла із гігантських мушель. На протилежному кінці перебувають маорі з мініконти- ненту Нова Зеландія, котрі мали доступ до широкого розмаїття сировинних матеріалів і навіть стали особливо знаменитими своєю обробкою нефриту. Між цими двома крайнощами лежали вулканічні острови Полінезії, котрим бракувало граніту, кременю та інших видів континентального каменю, але на яких була принаймні вулканічна порода, яку полінезійці вставляли в кам’яні тесла, за допомогою яких розчищали землю під обробіток.