Любомир Гузар. Хочу бути Людиною
- Автор: Щоткіна Катерина
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Віват
- ISBN: 978-617-690-883-8
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Любомир Гузар. Хочу бути Людиною». Краткое содержание книги:
Оскільки в родині Гузарів були священики, думки про можливу церковну кар’єру Любомира заохочувалися. Відіграла роль і харизматична фігура митрополита Андрея Шептицького, який у той час став для українців Галичини майже пророком. На Гузара справляло враження, що його батько, хоч був не надто занурений у церковне життя і до питань віри ставився без фанатизму, завжди відгукувався про митрополита з великою повагою. І сам Гузар донині з дитячою гордістю при згадці імені Шептицького говорить: «А я його бачив!» І в тому, як Блаженніший виголошує цю фразу, завжди чути нотку хлоп’ячого вихваляння — ніби він бачив здалеку, видершись на ліхтарний стовп, прихід до міста видатного полководця чи імператора.
Коли Любомир закінчив початкову школу, він спробував наблизитися до здійснення мрії про священство. Бабуся відвела його до монастиря редемптористів[2], при якому був «не те щоби новіціят[3], але щось на кшталт малої семінарії», як каже сам Блаженніший. Ішов 1943 рік, і настоятель монастиря порадив 10-річному хлопчикові, точніше його бабусі, не поспішати. «Часи тепер непевні. Нехай вступає до гімназії, закінчує її — і тоді приходить до нас», — сказав він. Гузара «не прийняли». Це була перша невдача майбутнього кардинала — перша в цілій низці невдалих спроб пов’язати свою долю з монастирем. На щастя, ця поразка не знищила бажання хлопчика йти духовним шляхом.
Отець-настоятель мав рацію: усього за рік після цієї розмови родина Гузарів поїхала зі Львова і взагалі з України. Та й у самих редемптористів було замало шансів вижити в переможній Країні Рад з її войовничим атеїзмом.
Якось у розмові з журналістами патріарх Любомир зауважив, що Священна історія — це не те, що трапилося в давно минулі легендарні часи. Вона розгортається в нас на очах і за нашої безпосередньої участі. Отже, центральний сюжет дитинства Блаженнішого — утеча, і, так чи інакше, це «втеча до Єгипту».
Темі втечі й біженців в інтерв’ю і посланнях Любомира Гузара відведено особливе місце. З того часу багато що змінилося (інша війна, люди, обставини), а він досі наполягає на тому, що сутність проблеми залишається незмінною. І по суті це та сама «втеча до Єгипту».
Дві тисячі років тому обставини склалися так, що Йосиф мусів узяти Марію та малого Ісуса й утікати з ними до Єгипту. Про цю подію складено багато легенд, у яких розповідається про те, що Пресвятій родині допомагали різні рослини, тварини чи люди. Наша уява вимальовує собі живописний образ тієї втечі, й іноді може навіть здаватися, що Йосиф і Марія з дитям перебували в Єгипті у якомусь люксовому готелі біля моря, і їм там жилося дуже добре. Насправді так не було.
У наш час в Україні є майже півтора мільйона біженців. У 40-х роках минулого століття, під час Другої світової війни, таких людей називали скитальцями, бо вони мусили не тільки втікати, а й скитатися чужиною. Подумаймо, яким є життя сучасних скитальців, тих, що були змушені з різних причин покинути свої домівки і майно на Донбасі? Вони прибули в інші регіони України, але їх зустрічають по-різному: десь — радо, надаючи допомогу, в іншому місці — не виявляючи милосердя і розуміння. Так трапилося й з Йосифом, Марією та Ісусом. Немає підстав думати, що там, у Єгипті, з’явилися ангели й оголосили місцевим мешканцям: «Увага: тепер у вас тут перебуває воплочений Син Божий, поводьтеся з Ним відповідно». Були, напевно, добрі люди, які з розумінням ставилися до тієї молодої сім’ї з дитинкою, але, можливо, були й інші, котрі казали: «О, ще одна юдейська родина прийшла до нас заколочувати наше життя». Не знаємо, чи було легко Йосифові знайти там якусь роботу, щоб здобути кошти на утримання сім’ї. Не знаємо, як вони вижили в тих умовах…
2
Редемптористи (від лат. redemptor — відкупитель) — конгрегація (Згромадження Найсвятішого Відкупителя), заснована для проповідницьких місій і духовного служіння серед низів суспільства.
3
Новіціат (від лат. noviciatus, novitiatus — новий, недосвідчений) — у католицькій церкві період послуху, тобто випробування вступників до чернечого ордену.