Розкажи все

Елегантну Кетрін Кентон можна вважати моєю хазяйкою не більше, ніж рояль — хазяїном Іґнаци Яна Падеревського[7]... якщо переповісти Джозефа Л. Манкевича[8], котрий переповів мене, котра першою сказала і зробила більшість вражаючих розумних речей, які, пізніше, допомогли іншим стати знаменитими. У цьому сенсі ви вже мене знаєте. Якщо ви бачили Лінду Дарнелл[9] у ролі офіціантки на стоянці для вантажівок, у фільмі «Грішний ангел», де вона ходить із олівцем за вухом, то ви бачили мене. Дарнелл украла цю деталь у мене. Так само як і Барбара Лоуренс[10], коли сміється сміхом, схожим на крик віслюка, в «Оклахомі». Так багато великих актрис поцупили мої найбільш вражаючі риси, а також мою бездоганну вимову, що ви бачили якісь частинки мене у виставах Еліс Фей, і Марґарет Дюмон, і Різ Стівенс[11]. Ви б могли впізнати уривки мене — піднята брова, рука, яка нервово крутить шнур телефонної трубки, — у численних старих кінофільмах.

Не можу не помітити іронії в тому, що поки Елеанор Пауелл заявляє про права на мою стильну звичку носити численні банти, я можу похвалитися тільки червоними колінами прибиральниці та опухлими руками посудниці. Навіть такий славетний жартівник, як Дерріл Занук, одного разу сказав, що я схожа на Кліфтона Вебба[12], одягненого в шотландську клітчасту спідницю. Мервін Лерой[13] розпустив плітку, нібито я — таємне дитя кохання Воллі Бірі[14] та його звичайної партнерки у фільмах, Мері Дресслер[15].

Станом на сьогодні, звичайні обов’язки моєї посади включають розморожування електричного льодовика міс Кеті й прасування її постільної білизни; утім, це не означає, що я обіймаю посаду пралі. І робота моя — не робота кухарки. Хатня робітниця — теж зовсім не підходить. Міс Кетрін Кентон значно менше керує моїм життям, ніж я керую її. Повсякденні вимоги й потреби міс Кеті, може, і визначають мої дії, але лише тією мірою, якою обмеження для гоночного автомобіля керують діями водія.

Я не просто жінка, яка працює на фабриці, де виготовляється вічно-чарівна Кетрін Кентон. Я і є ця фабрика. І коли я пишу ці рядки, я не просто кінооператор чи кінематографіст, я сама камера — яка підлещується, підкреслює, спотворює і фіксує те, як саме світ буде пригадувати мою кокетливу міс Кеті.

Утім, я не просто чаклунка. Я — чаклунство.

Міс Кеті докладає дуже мало зусиль для того, щоб бути собою. Основна частина цієї ручної роботи лежить на мені, а ще на фаланзі торговців перуками, пластичних хірургів та дієтологів. З перших днів її кінокар’єри, згідно з контрактом, я заробляла на життя тим, що розчісувала й чепурила її часто світле, іноді чорне, час від часу руде волосся. Я навчаю її голос набувати ніжних тонів так, щоб кожна фраза нагадувала рядок із діалогу, написаний для неї Торнтоном Вайлдером[16]. Жодна із рис міс Кеті не є вродженою, окрім майже надприродного фіалкового кольору її очей. їй належить трон, розташований у тому ж крижаному пантеоні, що і трон Ґрети Ґарбо, і Ґрейс Келлі, і Лани Тернер, але на мені лежать важкі підйомні роботи, завдяки яким вона тримається на висоті.