Розкажи все
- Автор: Паланик Чак
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-2285-1
- Переводчик: А. О. Івахненко
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Розкажи все». Краткое содержание книги:
Кетрін Кентон — актриса, ветеран Голлівуду, шлюбних церемоній та косметологічних операцій. Гейзі Куґан — вже не молода жінка, яка роками працює на міс Кентон. Але вона не прислуга, її мета полягає в іншому, а саме, як вона про себе каже, «довести до ладу весь хаос, який створює міс Кеті, поступово довести до дисциплінованості її легендарні артистичні примхи». Саме Гейзі Куґан має розказати все...
Або, можливо, це результат того, що сироту-рекламника виховували вовки, а читати вголос учили на текстах Волтера Вінчелла[2].
Її примусове белькотіння; справжня патологія.
Кудах, хрю, гав... Жан Неґулеско[3].
Ось так Лілі вплітає золото 96-ї проби справжнього життя людей у власну мідну солому.
Будь ласка, обіцяйте: ви НЕ чули цього від мене.
Сидячи в межах досяжності літаючих ліктів героїв, моя міс Кеті витріщається через сигаретний дим. Актриса статури Кетрін Кентон[4]. Її фіалкові очі, які впродовж дорослого життя навчилися ніколи не контактувати ні з чим, окрім лінзи кінокамери. Ніколи не зустрічатися поглядом із незнайомцем; замість цього переводити погляд на мочку чийогось вуха чи губу. Незважаючи на таке тренування, моя міс Кеті пильно вдивляється у щось на протилежному кінці стола, і її вії тріпочуть. Тонкі пальці однієї славетної білої руки граються із золотаво-каштановими кучерями її перуки. Прикрашені коштовностями пальці іншої руки міс Кеті торкаються шістьох низок перлин, що ховаються у складках обвислої шкіри на її шиї.
Наступної миті, коли лакеї передають чашечки для ополіскування рук, Ліліан різко обертається на стільці, бере на плече невидиму снайперську гвинтівку і випускає постріл за пострілом, аж доки не скінчаються набої в обоймі. Усе ще притискає до себе немовлят євреїв та комуністів. Усе ще тягне вантаж семітів-сиріт. Коли гвинтівка стає такою пекуче-гарячою, що її неможливо втримати, міс Гелман видає дикий бойовий клич і кидає зброю, що аж димить, у штурмовиків, які переслідують її.
Рик, гав, вереск... Петер Лорре. Хрю, гав, писк... Аверілл Гарріман.
Така доля, гірша за смерть: провести вічність у збруї, бути зомбі-служкою Лілі Гелман, яку повертають до життя лише на вечірках. У радіопрограмах-інтерв’ю. У цей момент міс Гелман уже підіймає ще одну купку невидимих немовлят, урятованих немовлят циган, високо, аж до люстри, нібито катапультуючи їх через припорошений снігом пік Маттерхорн прямісінько у безпеку Швейцарії.
Бурчання, виття, вереск... Сара Бернар.
У цей момент Ліліан Гелман уже обома руками стискає невидиме горло Адольфа Гітлера, відтворює, як вона пролізла до підземного бункера в Берліні, одягнувшись, як Лені Ріфеншталь, у руках вона несе цілу кіпу пакунків із сигаретами «Лакі Страйк» та «Парламент», які придбала на чорному ринку, а потім душить сплячого диктатора просто у ліжку.
Пронизливий крик, гавкання, тихе радісне іржання... Безил Ретбоун.
Лілі кидає заляканого, уявного Гітлера прямо на середину святкового столу, її зуби кусають його, нігті з манікюром намагаються видряпати його нацистські очі. Притиснувши долоні до невидимої горлянки, Ліліан починає стукати головою невидимого Гітлера об скатертину, через що столове срібло та келихи для вина підскакують і деренчать.
Вереск, нявчання, цвірінькання... Волліс Сімпсон.
Виття, ослячий рев, писк... Дайана Вріленд.
За секунду до вбивства Гітлера Джордж К’юкор підіймає погляд; з кінчиків його пальців у чашечку для полоскання рук усе ще капає холодна вода; цей запах свіжонарізаного лимона, і Джордж каже:
— Будь ласка, Ліліан, — каже бідолашний Джордж. — Не могла б ти заткнутися?
Якийсь молодий чоловік, котрого посадили значно нижче сільнички, нижче різноманітних професійних дармоїдів, крокуючих наркоторговців, гіпнотизерів, засланих росіян-білогвардійців та бідолашного Лоренца Гарта, на самісінькому горизонті сьогоднішнього святкового столу, обертається. Його посадили біля найдальшого кордону розміщення. Його очі такі ж яскраво-карі, як сонячне світло 4 липня, що проходить крізь великий кухоль кореневого пива. Такий собі американський взірець. Класичне обличчя із симетричними пропорціями; саме той збалансований тип обличчя, на який так хочеться дивитися згори, — усміхнене, нетерпляче, затиснуте між твоїми стегнами.
І все ж таки, саме в цьому полягає проблема одного погляду на будь-яку зірку на горизонті. Як казала Ельза Максвелл: «Ніколи не можна сказати напевно, чи цей сліпучий, блискучий об’єкт устає чи сідає».
Ліліан вдихає мовчанку через запалену сигарету. Струшує сірий попіл на тарілку для хліба. Видихаючи хмару диму, каже:
— Чули? — каже вона. — Це факт, але ж Елеонора Рузвельт вилизала мою пілотку до блиску!
Незважаючи на все це — сигаретний дим, і брехню, і Другу світову війну, — яскраво-карі очі взірця, вони дивляться просто на інший кінець столу, на верхній щабель соціальної драбини, дивляться, глибоко заглядають у славетні фіалкові, такі тремтливі очі мого боса.
АКТ ПЕРШИЙ, сцена друга
2
Волтер Віннелл (1897—1972) — відомий американський журналіст та радіокоментатор, якого вважають засновником жанру «світська хроніка».
3
Жан Неґулеско (1900—1993) — американський режисер румунського походження.
4
Кетрін «Міс Кеті» Кентон — акторка, яка багато разів одружувалась, робила пластичні операції та неодноразово поверталась на сцену.