Нічого особистого
- Автор: Байдаченко Настя
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Факт
- ISBN: 978-966-359-327-2
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Нічого особистого». Краткое содержание книги:
— Анна Новицька, трохи за тридцять. Потенційний дауншифтер. Із проблемою, не хочу бути банальною, але всі чоловіки козли. Навіть метросексуали. Ні, метросексуали особливо.
— Грандіозно. Мені стає все цікавіше, — в'їдливо сказав професор, губи його гірко скривилися, наче від лимону. — Єво?
— Козли і бабії. — І закінчила солоденьким медовим голосом: — Із вами була Єва Герт.
— Що може додати пані Вікторія?
— Знаєте, козли не лише чоловіки… По-різному буває. Хоча, повертаючись до чоловіків, я просто не розумію, як можна поливати брудом людину, яка нічого поганого не зробила. Здається… — якось непевно додала Віка.
— Значить так, дівчаточка, дівчатонька, дівчата — якщо ви так будете ставитися до моїх питань, на виході отримаєте нервовий зрив. Гарантовано. На сьогодні засідання клубу закрито. Я хочу, щоб завтра ви відповіли на поставлені питання більш серйозно та детально. Інакше у наступний понеділок — всі в дурку. І надовго. Транспортування гарантую.
Перш ніж Анна Новицька встигла висловити свою думку із цього приводу, пан професор зник за розсувними дверима.
— Дєвочкі, є коньячок. Martell. — «довєрітєльно» озвалася Стефа Мороз.
— От і добренько, де там кімната для відпочинку? — запитала Єва.
— Може, краще у чиємусь номері? Стопудово у дідка кімната для відпочинку напхана камерами по самі вінця, — резонно зауважила Анна.
Нудно. Аж нецікаво. Усі чотири бояться вголос ідентифікувати свою проблему. Усі ображені, схильні знаходити причини свого стану в будь-кому, окрім себе самих. Стандартненько. І абсолютно типово для першого дня.
Сімсот грамів коньяку вмерло і не рипнулось.
— Дєвочкі, котра година? — стрепенулась Анна Новицька, наче згадала щось украй важливе.
— П'ять хвилин по восьмій, — чемно відповіла Віка.
— ААААААААААААААААА! Умикай!
— Умикай!
Телевізійний пульт важко дався у неслухняні п'яні руки.
Реґіна повертається до офісу після робочого дня, аби відправити важливий факс. У кабінеті фінансового директора вона бачить свого чоловіка Олега в обіймах Віолетти Трохимівни. Кур'єр Леонід не встигає відвезти контракт до нотаріуса. Інгеборга виходить із коми і дізнається, що Олег одружився з Реґіною. Інгеборга не пам’ятає, хто батько її дитини. Але Реґіна пам’ятає і хоче їй помститися. Сергій вимагає зробити аналіз ДНК. Антоніна Миколаївна підозрює, що Інгеборга та Реґіна сестри.
«Подруги», 268 серія
(42 хвилини мовчання із перервою на 2 рекламні паузи)
— Нє, я вам скажу, Олег ще та скотиняка. Це ж треба морочити голову двом таким дівкам. А саме ні риба ні м'ясо. — Стеся не могла заспокоїтись.
— Так я вам скажу, що є ж недоумки, що трахаються на чужих робочих місцях, та ще й не прибирають за собою. Так все дуже реально. Наша зам. головного така ж $ичч@, як Віолетта Трохимівна. І така ж підстаркувата, — зауважила Новицька. — А все туди ж. Па мальчікам.
— Ну ти скажеш, реально! Хотіла б я знати, чим стимульнулись автори сценарію перед тим, як наваяти цей опус. — Єва Герт уїдливо посміхнулась.
— Бєхєровкой, три пляшки, і чіпси зі смаком чорної ікри — із сумом віслючка Іа відгукнулась Віка Каретко.
Решта троє разом озирнулися до неї.
— Та ти шо! Це ти написала? Серйозно?
— Серйозніше не буває. — Коньячок почав усмоктуватися в кровоносну систему пані Каретко.
— Так колися вже, Реґіна та Інгеборга сестри? І чия дитина в Інгеборги?
— Дєвочкі, не можу, контракт, — відбріхувалася Віка, але тиск лише посилювався.
— Ну хоч від кого дитина в Інгеборги? Ну будь ласочка, ми ж не доживемо до кінця, — змолилася Стефа, склавши долоньки, як дитина перед Дідом Морозом.
— Ну як це не доживете, «Санта-Барбару» ж пережили.
— Віко, ну будь ласочка, хочеш я тобі ще коньячку наллю? Чи шоколадку віддам, я її зі сніданку заникала, — не втихомирювалася Стефа.
— Добре, у Інгеборги буде двійня: хлопчик — від Олега, а дівчинка — від кур'єра Леоніда.
— Та ну, хіба так буває, щоб двійня від різних чоловіків? — не повірила Анна Новицька.