Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова
- Автор: Сендс Філіп
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-440-0
- Переводчик: Павло Мигаль
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова». Краткое содержание книги:
Чому Львів став точкою відліку сучасного міжнародного права? Який стосунок до цього мають найвидатніші юристи-міжнародники Лаутерпахт і Лемкін, чиї зусилля привели до того, що терміни «злочини проти людяності» та «геноцид» включили до суду у Нюрнберзі? Вибудовуючи потужну подорож-медитацію, у якій на шляху пам’яті злочини й провини залишають шрами у поколіннях, з прогалинами, що завжди будуть таємницями інших, автор врешті знаходить й для себе несподівані відповіді на питання про свою сім’ю.
У цій книжці — спроба поговорити про минуле, в ній відчитаєте водночас історичну детективну історію, історію родини й законний трилер, у якому Філіп Сендс подорожує між минулим і сьогоденням, переплітаючи кілька історій в одне ціле.
Іван Городиський,
директор Школи права Українського
католицького університету,
керівний партнер Dexis Partners
Львів, 27 липня 2017 р.
А. Дім Леона Бухгольца, вул. Шептицьких, 12 (1904–1914) • С.3.
В. Дім Герша Лаутерпахта, вул. Театральна, 6 (1911–1919) • Е.3.
С. Дім Рафала Лемкіна, вул. Глибока, 6 (1921) • С.4.
D. Дім Рафала Лемкіна, вул. Глибока, 6 (1922) • С.2.
Е. Дім Рафала Лемкіна, вул. Замарстинівська, 21 (1923) • Е.1.
F. Корпус юридичного факультету (1915–1926) • Е.4.
G. Львівський університет ім. Івана Франка (2015) • D.3.
Н. Театр Скарбека • Е.2.
І. Високий Замок • F.1.
Читачеві
Місто Львів[2] займає у цій історії важливе місце. Впродовж дев’ятнадцятого століття здебільшого воно було відоме як Лемберг, розташований на східних околицях Австро-Угорської імперії. Невдовзі після Першої світової війни місто відійшло до нової незалежної Польщі і почало називатися Львув, поки з початком Другої світової війни його не окупувала радянська влада, яка почала називати його Львов. У липні 1941 року німці зненацька захопили місто і зробили його у своєму новоствореному Генерал-губернаторстві столицею дистрикту Галичина — знову повернулося ім’я Лемберг. Після того, як влітку 1944 року Червона армія вибила звідси нацистів, воно стало частиною України, і відтоді називається Львів.
Лемберг, Львів, Львов і Львув — це одне і те ж саме місце. Назва змінювалася, як і склад та національна структура його мешканців, але місто та його будівлі залишалися. У період між 1914 і 1945 роками влада над містом переходила з рук в руки не менше восьми разів. Із тим, як називати місто на сторінках цієї книги, виникли деякі труднощі, тож я використовував назву, якою послуговувалися ті, хто в той чи інший час, який я описую, його контролював. (Загалом я обрав той же підхід і для інших населених пунктів: сусідня Жолкєв — нині Жовква, яка тимчасово з 1951 року до 1991 року мала назву Нестеров, на честь російського героя Першої світової війни, першого пілота, який виконав відомий в авіації маневр «мертва петля»).
Спершу я хотів залишити скрізь Лемберг, тому, що це слово викликає приємні історичні асоціації і тому, що Лемберг був містом, де минало дитинство мого дідуся. Однак цей вибір могли б сприйняти як образливий сигнал на адресу інших, сигнал особливо болісний в той час, коли Україна бореться за свою територію з Росією. Те ж саме стосується назви Львув, яку місто мало впродовж двох десятиліть, а також Львів, яким називали його впродовж кількох бурхливих днів у листопаді 1918 року. Італія ніколи не мала контролю над містом, а якби мала, то називала б його Леополіс, Місто Лева.
Головні персонажі
Герш Лаутерпахт, професор міжнародного права, народився у серпні 1897 року у невеликому містечку Жолкєв, за кілька кілометрів від Лемберга, куди його родина переїхала 1911 року. Син Арона і Дебори (уродженої Туркенкопф), він був другою дитиною у сім’ї — між братом Давидом і сестрою Сабіною. У 1923 році Герш Лаутерпахт у Відні одружився з Рахиль Штейнберг, вони мали одного сина Елігу, який народився у Лондоні, у районі Кріклвуд. У 1915-1919 роках навчався на юридичному факультеті Львівського університету.
Ганс Франк, юрист і державний міністр, народився у травні 1900 року у Карлсруе. Він мав двох братів, старшого і молодшого. У 1925 році він одружився з Бріґіт (уродженою Гербст). У них було двоє дочок і троє синів, наймолодшого звали Ніклас. У серпні 1942 року він пробув два дні у Лембергу, де виступав з кількома промовами.
Рафал Лемкін, прокурор і юрист, народився на хуторі Озерисько, поблизу Білостоку, у липні 1900 року. Син Йозефа і Белли, мав двох братів (старший Еліас, молодший Самуель). У 1921 році перебрався у Львув. Ніколи не одружувався і не мав дітей.
Леон Бухгольц, мій дідусь, народився у Лембергу у травні 1904 року. Син Пінкаса, винокура, а згодом — власника готелю, і Мальке (уродженої Флашнер). Він був наймолодшим із чотирьох дітей, після старшого брата Еміля і двох старших сестер, Густи і Лаури. Одружився з Реґіною Ритою Ландес у Відні 1937 року, а через рік у них там народилася дочка Рут, моя мати.
2
Тут і далі назви населених пунктів, друкованих видань, кінофільмів, а також імена, прізвища та посади вказано так само, як їх подає автор (прим. ред.).