Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз

— Ну добре, про це ми поговоримо потім. Але Тобі варто навчитися хорошим манерам.

Коли Річард заговорив, від його тону Паша зблідла.

— Хто з цих жінок абатиса?

Паша пирхнула:

— Абатиси тут немає. Вона занадто зайнята, щоб…

— Відведи мене до неї.

— Абатису не можна побачити просто тому, що ти цього хочеш. Вона сама зустрінеться з тобою, коли вважатиме за потрібне. Не можу повірити, щоб сестра Верна не пояснила тобі, що ми не дозволяємо…

Річард легко відсторонив її і зробив крок вперед, звертаючись до присутніх.

— Я хочу дещо сказати вам.

Настала тиша. Річард раптом згадав слова, які прочитав у своїй улюбленій дитячій книжці, — в «Пригодах Бонні Дея». Ті ж слова підказувала йому магія меча, немов ті, що колись володіли чарівною зброєю, намагалися зараз допомогти йому. «Коли ти оточений переважаючими силами і положення безвихідне, то вибору немає: треба атакувати».

Річард знав, навіщо потрібен нашийник. Становище справді було безвихідним, і в нього не залишалося вибору. Він мовчав, і напруга в залі наростала.

Нарешті, торкнувшись Рада-Хань, він заговорив:

— До тих пір, поки на мені ошийник, ви — мої тюремники, а я — ваш бранець.

— Річард почув ремствування і почекав, поки всі замовкнуть. — Я не нападав на вас, але ми стали ворогами. Сестра Верна обіцяла, що мене будуть вчити керувати даром, а коли навчать тому, що необхідно, відпустять на свободу. Поки ви будете виконувати цю обіцянку, між нами зберігається перемир'я.

Але у мене є деякі умови.

Річард підняв над головою червоний жезл, що висів у нього на шиї.

Заглушена люттю меча, біль від ейджа здавалася просто укусом комахи.

— У минулому мені вже довелося носити нашийник. Та, що змусила мене надіти його, хотіла заподіяти мені біль, щоб змучити і зламати мене, щоб підпорядкувати мене своїй волі. В цьому і полягає суть усіх нашийників. Нашийники надягають на звірів або на ворогів. Так само, як і вас, я просив цю жінку відпустити мене.

Вона не відпустила мене, і тоді мені довелося убити її. Будь вона жива, жодна з вас не коштувала б її мізинця. Вона діяла так тому, що її саму змучили і зламали, тому, що, дійшовши майже до безумства, вона вирішила, що теж повинна мучити і поневолювати людей. Ви ж робите так тому, що вважаєте це своїм правом.

Ви позбавляєте людей свободи в ім'я вашого Творця. Я не знаю, хто він такий, ваш Творець, але точно знаю одне: за межами Старого світу так поступає тільки Володар. — Річард знову почув ремствування. — По мені, так ви цілком могли б бути ученицями Володаря. Якщо ви, подібно тій жінці, з допомогою нашийника заподієте мені біль, перемир'я закінчиться. І тоді повідок, за який, як ви сподіваєтеся, ви можете тримати мене, перетвориться в блискавку, і блискавка вразить вас. — Настала мертва тиша. Річард оголив Меч Істини. — Бака-бан-мана — мій народ. Вони погодилися надалі жити в мирі з усіма сусідніми народами. Я запитаю з будь-якого, хто завдасть їм зло. Якщо ви не погодитеся з цим і не дасте бака-бан-мана жити в світі, перемир'я між нами закінчиться. — Він вказав мечем на свою недавню супутницю. — Сестра Верна взяла мене в полон. Весь час нашої подорожі я намагався чинити опір. Але вона зробила все, щоб привести мене сюди живим. Хоча вона теж ворог мені, я дечим їй зобов'язаний.