Крига. Частини ІII–ІV
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-151-3
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини ІII–ІV». Краткое содержание книги:
Той упав сам, послизнувшись, коли вдався в ораторському запалі до надто широких жестів. Зимовики тоді сказали мені з-за каміння, щоби я пересунув варту. Я поглянув у бік потоку, де замиготіли якісь світла. Бо люди побачили, що до кола простує Распутін, і юрба шарпнулася уперед.
Годі було їх стримати, хоча й корчили ми суворі міни, погрозливо гукали й били по ногах, також знову дали залп понад їхніми головами. Даремно. Лише стільки простору перед нами вільного зосталося, щоби важкою ґвинтівкою замахнутися. Та й то ні — вискочивши з наброду, припав до мене Ян, перш ніж я встиг затулитися.
— Вирвеш її від нього під зброєю! Він її відпустить! Мусить!
— Ти з глузду з’їхав!
— Бо я тебе видам! Скажу їм, хто ти насправді!
— Звісно ж, вони повірять! — пирхнув я і побіг за каміння, аби лише зникнути йому з поля зору. Так, треба мені звідси тікати чимдуж.
Распутін, оточений кордоном своїх присяжних зимовиків, став поміж каменюк із високо піднятою головою; довга борода й грива сивого волосся сріблясто ясніли у світлі смолоскипів і багать. Він був у чорному чернечому плащі, з дерев’яним хрестом на грудях. Распутін привітався з іншими зимними отцями трикратними поцілунками, й щоразу це збуджувало в натовпі гучний ентузіазм; дехто цілував його, крім того, в руку, на що він відповідав, також клякаючи й цілуючи в руку їх. А присутні мартинівці, незмірно зворушені побаченим, майже ридали.
У нього були великі важкі долоні з довгими м’ясистими пальцями; я бачив зблизька, як він благословляє збір, піднявшись на брилу, гола долоня виділялася на тлі чорноти.
Він почав тихо: всі негайно замовкли.
Вологими, глибоко посадженими в голові очима він міряв присутніх, наче якогось наступного розгубленого відчайдуха під час приватної аудієнції, який прийшов до Божого Чоловіка за чудом і наверненням.
— Брати мої! Сестри мої! Діти грішниці!
… Вона покинула нас! Відійшла! Чому? Скаже мудрий так, скаже мудрий сяк — немає, немає Криги! Відкрийся, правдо, переді мною! Настань слушність слова!
… До Тебе, Господи, волатиму, Боже мій, не мовчи переді мною; не мовчи Ти переді мною, щоби не зустрів я подібним до тих, хто сходить додолу. Не ваб мене разом із грішниками, й з тими, хто чинить беззаконня, не губи мене! Дай їм за вчинками їхніми й за злостивістю вигадок їхніх. Бо не зрозуміли справ Господніх і вчинків рук Його: зруйнуєш їх, а не збудуєш їх.
… Благословен Господь! Бо почув голос благання мого! Господь помічник мій і мій оборонець!
… Діти грішниці! Читайте з псалмів, що я почув в істині на святій горі Афон: лише б не загубитися загалу з тими, що чинять беззаконня! Аби не уподібнитися до того, що лихе, через невігластво й змішування!
… Зберіть усю думку чорну, шлункову, й спробуйте уявити образ Антихриста, що найбільший жах зроджує. Бо що це ж таке? Хто він буде?
… Чи то буде той, хто чинить тільки зло? Ааа, так, бачу, ви руки складаєте, — але тільки подумайте! Вгледьте обрис ясний! Чи така це правда? Затремтіть у тривозі! Антихрист не несе істини, він не несе жодної істини!
… Побачите: це буде потвора, здатна водночас до найбільшого добра й зла найбільшого! Бо не чисте зло, яке також є істиною незмінною і ЛАДОМ, і через явне заперечення проголошує нам Бога так само гучно, як хори янгольські, — а ЗМІШУВАННЯ добра й зла, правди й брехні, НЕРОЗРІЗНЮВАНІСТЬ добра й зла, правди й брехні, неба й пекла, — ось найбільший жах! Жах понад жахи усі!
… Коли ж Антихрист — це диявол, янгол і біс, світло й пітьма, світанок і облудна зоря, лев і ягня, король і мучитель, лжепророк й архіпастир, благодійник і гонитель, чистильник і паскудник, пристань і пучина, бог для нечестивих, ворог для християн, пастир для люблячих світ, люблячих Бога-переслідувача!
… Й оце без Криги ми живемо тут у Вічному Розколі, у Вічній Смуті, тобто у перемішуванні всього з усім, у строкатості, яка сплітає нечестя з побожністю, — годі відрізнити! — прокляття з благословенням, мучеництво з благодійністю, милосердя з його відсутністю, лагідність із бестиальством, розлад із порядністю — годі відрізнити! — тверезість зі шкідливістю, смертне з вічним, вовка з ягням, дерево благословенне із проклятим, триєдине з тим, що з двох частин, Церкву східну з Церквою західною — годі відрізнити! — папістів із жерцями, західних зі східними, ляхів із иподиаконами, поляків із церковними служками, мощі святих із єретичними трупами, ікони святих з Богу огидними образáми — годі відрізнити! Годі відрізнити! Годі відрізнити!