Еволюція або Смерть! Пригоди Павіана Томаса

Нескінченності не лише глибоко похуй на вас, але й рясно насрати! Якщо ви все ж таки вбача­єте різницю між Азаровим та Арджуною, то цим тільки ускладнюєте собі життя. Втім, усклад­нює своє життя завжди той, хто боїться порож­нечі, хоча в ній абсолютно нічого нема! Навіть в Сутрі Серця Досконалої Мудрості сказано: «Нема страждання, причини страждання, знищення страждання і шляху, що приводить до припи­нення страждання. Нема мудрості, і нема здо­буття, і нема нічого, що можна здобути». То чи варто поратися на городі? Вирішувати вам, дорогі земляки!»

Томас Якович не став дочитувати власну статтю, відклав газету і взявся крутити цигарку з духмя­ного самосаду. Він потягнувся до радіоприймача, знайшов улюблене радіо «Наруга», закурив і зро­бив трохи голосніше. Радіо хрипнуло і приємно заторохтіло.

— Доброго дня, шановні радіослухачі! У Києві дев’ята ранку, і ви слухаєте радіо «Наруга» з розетки. Цей ефір з вами проведу я, Роксолана Заглушко, і розпочнемо ми, як і завжди, з новин! — пролунало якесь мелодійне попискування, і голос ведучої продовжив: — Отже, коротко про головне! Сьогодні в Брюсселі почалися перші робочі зустрічі нового прем’єр-міністра Наддніпрянської Імпе­рії пана Годфруа де Валуа Дубогриза з головами європейських держадміністрацій. Під час зустрічі прем’єр-міністр зазначив, що форма без вмісту завжди залишається формою, в той час як зміст без форми — це як самогон без чарки. Якщо зміст ні в чому не міститься, то це і не зміст зовсім, а плазмоїдная хуйня у вакуумі. Тому суть питання нікого не їбе, а головне, щоби все було красиво. Голови європейських держадміністрацій запевнили прем’єра, що вони все зрозуміли, і вийобуватися ніхто не буде.

Також сьогодні відбулося чергове засідання Верховної Ради, на якому було обрано нового голову парламетського комітету з питань оста­точного винищення московитів. Ним став двічі герой Наддніпрянщини, бойовий генерал Данило Чавило. Він пообіцяв парламентарям, що все буде пучком, і це питання не сьогодні-завтра буде остаточно і якісно вирішено, бо скільки можна терпіти вибрики цих дикунів! Послухайте фраг­мент його сьогоднішньої промови.

«Панове народні обранці! Всі ми з дитин­ства пам’ятаємо смак яблук, отриманих шля­хом насильницького схрещування на станції імені Л.П. Симиренка. Цей сорт називається «Слава переможцям», на теренах колишнього СРСРу більш відомий як «Слава победителям». Як бачимо, це яблучко є результатом саме вкраїн­ської винахідливості, але проклятий кацапський інтернет, як завжди, всю славу переможців під­грібає під себе! Якесь академічне опудало пише: «Сорт осеннего срока созревания в центральних областях России. Районирован почти повсеместно в регионах промышленного садоводства России». І жодного натяку на Україну! Я ж собі міркую, що на станції час заміксувати новий сорт яблук для центральних областей вищеозначеного регі­ону — сорт «Горе побежденным». Неїстівний кис­ляк, уредний для зубів і шлунку, і на вигляд щоби було хуйове і страшне, все в зморшках і плямах, але врожайність щоби була люта. Щоби до біса цього гівна родило.