Межовий лицар [The Hedge Knight - uk]
- Автор: Мартин Джордж Рэймонд Ричард
- Серия: Повісті Семицарства #1
- Язык: украинский
- Переводчик: Андрій Гудима
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Межовий лицар [The Hedge Knight - uk]». Краткое содержание книги:
Цей переклад носить некомерційний характер. На жаль, на даний момент не існує перекладів на українську мову як основного циклу Джорджа Мартіна — «Пісні льоду та полум’я», так і циклу повістей «Історії Данка та Егга». Таким чином, переклад «Межового лицаря» є своєрідною першою ластівкою на цій ниві. Хочеться вірити, не останньою. Кілька уточнюючих моментів стосовно перекладу.
Правила оформлення текстів в українській та американській англійській дещо різняться, зокрема мова йде про подання прямої мови та діалогів. Я пішов по легшому для себе шляху, залишивши американське оформлення в українському тексті (відсутність тире при діалогах, використання англійських лапок, інший порядок розділових знаків тощо). Я знайомий з російськими перекладами Мартіна з традиційним для нас оформленням текстів, і повинен сказати що в даному випадку авторське оформлення тексту мені сподобалось більше, нехай воно і йде врозріз із нормами нашого правопису.
На жаль повністю автентичним текст зробити не вдалось. Оригінальний текст я бачив в звичайному текстовому форматі (txt), а Мартін дуже активно використовує курсив: для виділення частин думок персонажів, для певних назв, для виділення окремих слів і так далі. Очевидно, що формат txt не передав цей курсив. Залишив без курсиву свій переклад і я. Щодо перекладу назв та імен. Імена та прізвища людей, безумовно, не перекладались (наприклад, прізвище лицаря Hightower було перекладено як Хайтауер, а не Високобашний). Прізвиська перекладались завжди (наприклад, Grey Lion — Сивий Лев). А от з географічними назвами ситуація найскладніша. Деякі речі можна і треба перекладати: Cape of Wrath став мисом Гніву, наприклад. Інші не перекладаються: Lannisport — Ланніспорт. Але часто виникають такі ситуації, коли рішення про переклад лежить виключно на совісті перекладача. З однієї сторони, ти прагнеш якомога глибше занурити читача в світ книг, і тому все-таки перекладаєш Duskendale як Сутінковий Діл, а не Даскендейл. З іншої, деякі назви перекласти просто не піднімається рука і тому Highgarden залишається Хайгарденом, а не Високим Садом.
Тепер перейдемо до певних специфічних термінів. Відповідників словам destrier, courser, palfrey (це різні види коней, які використовувались лицарями в середньовічній Європі) та chamfron і crinet (елементи барда — броні для коней) в українській мові я не знайшов. Можна було б викручуватись, пишучи «бойовий кінь» чи «захист для шиї». Але на мій смак, це б значно збіднило текст. Ось чому я зупинився на іншому рішенні — в тексті ви зустрінете такі слова «іншомовного походження» як дестріер, корсер, полфрі, чемфрон та крінет. Окремо згадаю вигаданий Мартіном термін «lobstered steel». Ясно, що автор зображує броню, яка по свому вигляду нагадує тіло лобстера. Щоб не писати довге пояснення в тексті, я обмежився простим «лобстерна броня».
Ну і традиційне питання ти/ви при перекладі англійського you. Я притримуюсь думки, що Данк з Еггом спілкуються саме на «ти», за виключенням, коли молодий сквайр додає частинку «сір», в цьому випадку я застосовую займенник «ви». Бажаю приємного читання!
Гудима Андрій
andrewhv.mailbox@gmail.com
1998
Данк сів. «Куди вона поїхала?»
«Вони направились в Дорн. Дядько дівчини — мудра людина. Поїдеш — і тебе забудуть. Залишишся муляти очі, і дракон згадає про тебе. Крім того, він не хотів, щоб вона побачила як ти помреш.» Пейт відійшов в кінець фургона, порився в темряві трохи і повернувся зі щитом. «Твоя обода була з дешевої сталі ламка і стара,» сказав він. «Я зробив нову, вдвічі товщу і додав кілька обручі позаду. Щит буде важчим, зате надійнішим. Дівчина його розфарбувала.»
Її робота була краща, ніж він міг сподіватись. Навіть при світлі ліхтаря, кольори заходу сонця були багаті та насичені, дерево виглядало сильним та благородним. Падаюча зірка виднілася яскравим розрізом на фоні темніючого неба. Але тепер, коли Данк тримав щит в руках, це здавалось йому неправильним. Зірка падала, що ж це міг бути за герб? Він теж так впаде? А захід сонця — це завжди предвісник ночі. «Даремно я не залишив чашу,» прошепотів він нещасно. «У неї хоча б були крила, щоб літати, а сір Арлан казав, що вона повна віри, братерства та інших хороших речей. А зараз щит розмальований як смерть.»
«В’яз живий,» не погодився Пейт. «Бачиш, які в нього зелені листя? Літні листя. На свому віку я бачив щити розмальовані черепами, вовками, воронами і навіть повішеними людьми та відрубаними головами. Але вони надійно служили. І цей теж так буде. Знаєш стару поговірку про щит? Дуб і залізо вірно мене захищає…»
«А інакше помру, і ніхто не згадає,» закінчив Данк. Він давно забув ці рядки. Старий колись навчив його. «Скільки ви хочете за нову ободу і решту роботи?» спитав він Пейта.
«З тебе?» Пейт почухав бороду. «Мідяк.»
15
Дощ практично зупинився, коли перші промені світла з’явились на сході, але свою справу він зробив. Коли люди лорда Ешфорда розібрали бар’єри, турнірне поле являло собою одне велике болото з сіро-бурої грязюки та вирваної трави. Щупальця туману крутились по землі неначе прозорі білі змії, поки Данк йшов до місця зустрічі. Сталевий Пейт йшов разом із ним.
Трибуна глядачів вже почала заповнюватись, лорди та леді міцно кутались в свої плащі, рятуючись від ранкової прохолоди. Простий народ теж збирався, сотні з них вже стояли біля загорожі. Як багато прийшло подивитись на мою смерть, гірко подумав Данк. Але він помилявся. Через кілька кроків якась жінка вигукнула, «Щасти вам!» Старий виступив вперед, взяв його за руку, промовивши, «Нехай боги дарують вам силу, сір.» Жебракуючий монах в подертій коричневій робі вигукнув благословення для його меча, а дівчина поцілувала його в щоку. Вони тут заради мене. «Чому?» спитав він Пейта. «Хто я для них?»
«Лицар, який пам’ятає про свої клятви,» сказав коваль.
Вони знайшли Реймана біля майданчика для претендентів на південному краї поля. Він чекав їх разом конями для кузена і Данка. Грім неспокійно смикався під вагою крінета, чемфрона та кольчуги. Пейт оглянув броню і оголосив, що це хороша робота, навіть незважаючи на те, що її робив не він. Звідки б не взялась броня, Данк був вдячний за неї.
А потім він побачив інших: одноокого чоловіка з напівсідою бородою, молодого лицаря в смугастому чорно-жовтому сюрко з бджолами на щиті. Робін Ріслінг і Хамфрі Бізбері, вражено зрозумів він. І сір Хамфрі Хардінг з ними. Хардінг був верхи на рудому корсері Ейріона, тепер одягнутого в червоно-білу броню.
Він підійшов до них. «Сіри, я в боргу у вас.»
«Справжній боржник тут Ейріон,» відповів сір Хамфрі Хардінг, «і ми маємо намір змусити його розплатитись.»
«Я чув у вас зломана нога.»
«Ви чули правду,» відповів Хардінг. «Я не можу ходити. Але поки я тримаюсь в сідлі, я можу битись.»
Рейман потягнув Данка вбік. «Я сподівався Хардінг захоче ще раз зустрітись з Ейріоном, і він справді захотів. Виявилось, що інший Хамфрі — то чоловік його сестри. Егг привів сіра Робіна, якого він знав з попередніх турнірів. Отже, у нас є п’ятеро.
«Шість,» зачудовано сказав Данк, показуючи рукою. Лицар підійшов на майданчик, позаду його сквайр вів бойового коня. «Усміхнений Шторм.» На голову вищий за сіра Реймана і майже однакової ваги з Данком, Ліонель був одягнутий в шовкове золоте сюрко з вишитим оленем Дому Баратеонів. В руках у нього був шолом з оленячими рогами. Данк протягнув йому руку. «Сір Ліонель, я не можу переказати свою вдячність вам, за те, що приєднались до нас і сіру Стеффону за те, що переконав вас.»