Межовий лицар [The Hedge Knight - uk]
- Автор: Мартин Джордж Рэймонд Ричард
- Серия: Повісті Семицарства #1
- Язык: украинский
- Переводчик: Андрій Гудима
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Межовий лицар [The Hedge Knight - uk]». Краткое содержание книги:
Цей переклад носить некомерційний характер. На жаль, на даний момент не існує перекладів на українську мову як основного циклу Джорджа Мартіна — «Пісні льоду та полум’я», так і циклу повістей «Історії Данка та Егга». Таким чином, переклад «Межового лицаря» є своєрідною першою ластівкою на цій ниві. Хочеться вірити, не останньою. Кілька уточнюючих моментів стосовно перекладу.
Правила оформлення текстів в українській та американській англійській дещо різняться, зокрема мова йде про подання прямої мови та діалогів. Я пішов по легшому для себе шляху, залишивши американське оформлення в українському тексті (відсутність тире при діалогах, використання англійських лапок, інший порядок розділових знаків тощо). Я знайомий з російськими перекладами Мартіна з традиційним для нас оформленням текстів, і повинен сказати що в даному випадку авторське оформлення тексту мені сподобалось більше, нехай воно і йде врозріз із нормами нашого правопису.
На жаль повністю автентичним текст зробити не вдалось. Оригінальний текст я бачив в звичайному текстовому форматі (txt), а Мартін дуже активно використовує курсив: для виділення частин думок персонажів, для певних назв, для виділення окремих слів і так далі. Очевидно, що формат txt не передав цей курсив. Залишив без курсиву свій переклад і я. Щодо перекладу назв та імен. Імена та прізвища людей, безумовно, не перекладались (наприклад, прізвище лицаря Hightower було перекладено як Хайтауер, а не Високобашний). Прізвиська перекладались завжди (наприклад, Grey Lion — Сивий Лев). А от з географічними назвами ситуація найскладніша. Деякі речі можна і треба перекладати: Cape of Wrath став мисом Гніву, наприклад. Інші не перекладаються: Lannisport — Ланніспорт. Але часто виникають такі ситуації, коли рішення про переклад лежить виключно на совісті перекладача. З однієї сторони, ти прагнеш якомога глибше занурити читача в світ книг, і тому все-таки перекладаєш Duskendale як Сутінковий Діл, а не Даскендейл. З іншої, деякі назви перекласти просто не піднімається рука і тому Highgarden залишається Хайгарденом, а не Високим Садом.
Тепер перейдемо до певних специфічних термінів. Відповідників словам destrier, courser, palfrey (це різні види коней, які використовувались лицарями в середньовічній Європі) та chamfron і crinet (елементи барда — броні для коней) в українській мові я не знайшов. Можна було б викручуватись, пишучи «бойовий кінь» чи «захист для шиї». Але на мій смак, це б значно збіднило текст. Ось чому я зупинився на іншому рішенні — в тексті ви зустрінете такі слова «іншомовного походження» як дестріер, корсер, полфрі, чемфрон та крінет. Окремо згадаю вигаданий Мартіном термін «lobstered steel». Ясно, що автор зображує броню, яка по свому вигляду нагадує тіло лобстера. Щоб не писати довге пояснення в тексті, я обмежився простим «лобстерна броня».
Ну і традиційне питання ти/ви при перекладі англійського you. Я притримуюсь думки, що Данк з Еггом спілкуються саме на «ти», за виключенням, коли молодий сквайр додає частинку «сір», в цьому випадку я застосовую займенник «ви». Бажаю приємного читання!
Гудима Андрій
andrewhv.mailbox@gmail.com
1998
«Я,» спробував сказати Данк, «Я… Ваша Високість, я…» Вони не розпалювали ніякий заколот, то був лише дерев’яний дракон, не пов’язаний з ніякими принцами, хотів сказати він, але раптом всі слова залишили його. Він ніколи не був сильний в словах.
«Але у вас є інший вибір,» тихо промовив принц Бейлор. «Не знаю, кращий чи гірший, але я хочу нагадати вам, що кожен лицар, якого звинувачують в злочині, має право вимагати суд поєдинком. Тож я питаю вас ще раз, сір Данкен Високий, наскільки майстерним лицарем ви є? Чесно?»
13
«Суд семи,» сказав принц Ейріон, посміхаючись. «Це моє право, наскільки я пригадую.
Принц Бейлор забарабанив пальцями по столу, нахмурившись. Ліворуч від нього лорд Ешфорд повільно кивнув. «Чому?» спитав принц Мейкар нахилившись до свого сина. «Ти боїшся вийти проте межового лицаря віч-на-віч, щоб боги довели правоту твоїх звинувачень?»
«Боюсь?» перепитав Ейріон. «Його? Не кажи дурниць, Батьку. Я просто піклувався про свого доброго брата. Дейрону цей сір Данкен теж завдав неприємностей, і його образа йде навіть попереду моєї. Суд семи дозволить нам обом вийти проти межового лицаря.»
«Як мило з твого боку, брате,» роздратовано пробурмотів Дейрон Таргеріен. Старший син принца Мейкар виглядав навіть гірше, ніж тоді, коли Данк зустрів його в трактирі. Цього разу принц виглядав тверезим, його червоно-чорний камзол чистий від плям вина, але очі були налиті кров’ю, а чоло вже встигло покритись краплями поту. «Але мені цілком вистачить, якщо ти сам уб’єш негідника.»
«Ти занадто добрий, милий брате,» принц Ейріон був сама ввічливість, «але з моєї сторони було б надто егоїстично відмовити тобі у праві довести правдивість власних слів в поєдинку. Я повинен наполягти на суді семи.»
Данк відчув, що він пропав. «Ваша Високість, мілорди,» звернувся він до зібрання. «Я не зовсім розумію. Що таке суд семи?»
Принц Бейлор ніяково йорзнув на стільці. «Це ще одна форма суду поєдинком. Древня, її рідко використовують. Вона потрапила сюди з того боку Вузького моря разом з Андалами та їхніми Семи Богами. В будь-якому суді поєдинком той хто звинувачує, і той кого звинувачують, просять богів вирішити, хто з них правий. Андали вірили, якщо в бій вступлять семеро бійців з кожної сторони, то боги, будучи так глибоко вшановані, вмішаються і допоможуть тій стороні, за якою правда.
«Або Андали просто любили помахати мечами,» запропонував свою версію лорд Лео Тірелл, цинічно посміхнувшись. «В будь-якому випадку, сір Ейріон, має право такого вибору. Таким чином, це буде суд семи.»
«То мені доведеться одному битись проти семи?» спитав безнадійно Данк.
«Не одному, сір,» нетерпляче уточнив принц Мейкар.
«Не грайте дурника. Зараз не до цього. Буде поєдинок сім проти семи. Ви повинні знайти ще шістьох лицарів, які битимуться на вашій стороні.»
Шість лицарів, подумав Данк. З таким самим успіхом, вони могли сказати, щоб я знайшов шість тисяч. У нього не було ні братів, ні кузенів, ні старих товаришів, з якими він пройшов не одну битву. З якого це дива шість незнайомців ризикуватимуть своїм життям тільки щоб захистити межового лицаря від двох принців. «Ваша Високість, мілорди,» сказав він, «що я як нікого не знайду?»
Принц Мейкар холодно подивився на нього. «Якщо на вашій стороні правда, то люди вийдуть на бій заради неї. Якщо ви нікого не знайдете, то це буде прямим свідченням вашої вини. Хіба це не очевидно?»
14
Данк ніколи не почувався так самотньо, вийшовши з воріт замку Ешфорда і слухаючи, як за ним опускаються грати. Йшов слабкий дощик, легкий як роса, але він тремтів, відчуваючи його краплі. На тій стороні річки світло грало на стінках кількох наметів, біля яких все ще горіли вогні. Половина ночі вже минула, зрозумів він. До світанку залишалось лише кілька годин. А разом з світанком прийде смерть.
Данк перебирався через річку. Вони повернули йому його меч та срібло, проте думки у нього були невеселі. Цікаво, чи очікують вони, що він осідлає коня і спробує втекти? Він би міг так зробити, якби хотів. Це було б його кінцем як лицаря, без сумніву. З цього моменту він би перетворився на злочинця і переховувався, допоки якийсь лорд не спіймав би його і не відрубав голову. Краще померти як лицар, аніж закінчити життя так, вперто сказав він собі. Мокрий по коліно він йшов по пустому полю. Більшість шатер були темні, а їхні власники давно спали, але тут і там кілька свічок все ще горіли. Данк почув м’який стогін і крики задоволення з середини одного намету. Це наштовхнуло його на думку, що він може померти навіть не пізнавши жінки.