Межовий лицар [The Hedge Knight - uk]

«А якщо буде, то не надто майстерно,» розсміявся сір Ліонель. «З іншого боку проти нас виступлять три білих мечі.»

Бейлор спокійно відреагував на це. «Мій брат помилився, коли наказав Королівській гвардії стати на бік його сина. Їхня клятва забороняє їм піднімати руку на осіб королівської крові. Таких як я.» Він злегка посміхнувся. «Тримайте інших від мене подалі, а з Королівською гвардією я розберусь.

«Мій принц, чи буде це благородно?» запитав сір Ліонель Баратеон, в той час як септон завершував свої молитви.

«Скоро боги дадуть відповідь на це питання,» відповів Бейлор Зламаний Спис.

Глибока тиша очікування запанувала над полем Ешфорда.

В восьмидесяти ярдах звідси сірий жеребець Ейріона з нетерпінням бив копитом, шматуючи болотистий грунт. Грім навпаки був дуже спокійним. Він був старим бойовим конем, ветераном півсотні боїв і чудово знав, що від нього очікувалось. Егг подав Данку списа. «Нехай боги будуть з вами, сір,» побажав хлопчик.

Вид зеленого в’яза та падаючої зірки якимось чином надихнули його. Данк просунув руку під ремінь і стиснув пальці на держаку. Дуб і залізо вірно мене захищає, а інакше помру, і ніхто не згадає. Сталевий Пейт приніс йому списа, але Егг наполіг, що саме він має його вручити Данку.

З обох боків його товариші теж взяли списи і розтягнулись в довгу лінію. Принц Бейлор був праворуч від нього, а сір Ліонель ліворуч. Вузькі зорові отвори обмежували вид Данка, і він бачив лише попереду себе. Трибуна глядачів зникла, як і загорожа з простим народом за ним. Залишилось тільки болотисте поле, легкий блідий туман, річка, містечко та замок на півночі. І принц на свому сірому жеребці, язиками полум’я на шоломі та драконом на щиті. Данк бачив як сквайр подав тому чорний як ніч восьмифутовий спис. Він зажене його прямісінько в моє серце, якщо зможе.

Прозвучала сурма.

На мить Данк закляк як муха в бурштині, хоча всі інші коні почали рух. Його охопила паніка. Я забув, дико подумав він, я все забув, я зганьблюсь і втрачу все.

Грім врятував його. Великий бурий жеребець знав що робити, навіть, якщо його вершник цього не знав. Він рушив повільною риссю. Натреновані звички Данка нарешті дали про себе знати. Він легко торкнувся боків коня шпорами і нахилив свій спис. Одночасно з цим він розвернув щита так, щоб той прикривав майже всю ліву частину його тіла. Він поставив щит під кутом, щоб удар ковзнув по ньому. Дуб і залізо вірно мене захищає, а інакше помру, і ніхто не згадає.

Шум глядачів тепер видався лише як віддалений гуркіт хвиль. Грім перейшов на галоп. Данк щепив зуби від високої швидкості. Він подав ступні вниз, напруживши ноги з усієї сили, намагаючись стати одним цілим з конем під собою. Я Грім, а Грім — це я, ми одна істота, ми поєднанні, ми єдине ціле. Повітря всередині шолома вже було настільки гарячим, що він ледве міг дихати.

Якби це була турнірна сутичка, супротивник був би ліворуч від нього по іншу сторону бар’єра і йому довелось би перевісити списа над шиєю Грома. Удар під кутом робив більш ймовірним, що спис трісне при зіткненні. Але сьогодні вони грали в більш смертоносну гру. Без розділяючих бар’єрів дестріери мчали прямо один на одного. Велетень принца Бейлора був значно швидший за Грома, і Данк помітив краєм ока, як той промчався вперед. Данк вже більше відчував, аніж бачив інших. Вони не мають значення, тільки Ейріон має значення.